Лужицькі серби, або серболужичани, – найменший слов’янський народ (60 тисяч чоловік), що проживає на території німецьких земель Саксонія і Бранденбург. Предки лужицьких сербів, племена лужичан і мільчан, оселилися на цих землях у VІ столітті. Втративши у ІХ — Х ст. політичну незалежність, ось уже протягом понад 1000 років вони плекають свою мову і самобутню культуру. Нині цей народ має дві розвинені літературні мови (верхньолужицьку та нижньолужицьку) й понад 400-літню літературну традицію, модерну музику, живопис і театр.