Арійська проблематика увійшла до сфери зацікавлень українських суспільствознавчих наук лише в останні кільканадцять років. Нинішні студенти, мабуть, навіть уявити собі не можуть, що за радянських часів у вузах не мовилось і слова про те, що одні з найголовніших фундаторів сучасної планетарної цивілізації - - славнозвісні арії - - пішли по світу з Подніпров'я. Вчені дослідили кургани в південноукраїнських степах і визначили археологічні культури їх будівельників, знаних у науці під умовними назвами ямники, катакомбники, кемі-обинці, зрубники, скіфи... Та навіть самі археологи не завжди знали, що ці різночасові культури становили окремі етноси цілісної давньоукраїнської арійської цивілізації... Зараз про неї з'явилося вже багато публікацій, але, на жаль, деякі з них спираються на умоглядні висновки, не підкріплені міцною фактографічною базою. А між тим у різних регіонах українського Степу відкрито безліч матеріальних пам'яток, котрі неспростовно доводять думку про Подніпров'я як про колиску світового аріїзму. У дописі археолога з Донбасу В. Клименка розповідається лише про невеличку частку таких пам'яток, залишених однією з арійських спільнот...

Віктор КЛИМЕНКО Археолог, м. Єнакієве

СОЛЯРНІ СИМВОЛИ ДОНБАСУ І ПРИАЗОВ'Я. ХРЕСТОПОДІБНІ ЗНАКИ НА ПОСУДІ ЗРУБНОЇ КУЛЬТУРИ В ПІВНІЧНО-СХІДНОМУ ПРИАЗОВ'Ї ТА БАСЕЙНІ р. СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ.

За матерілами журналу "Перехід 4", www.perehid.org.ua

У колекції кераміки зрубної культури епохи бронзи, зібраній Єнакіївською експедицією "Еврика" при дослідженні археологічних пам'яток (курганів і поселень) у Північно-Східному Приазов'ї і в басейні Сіверського Донця, на особливу увагу заслуговує посуд із хрестоподібними знаками. Такі знаки відомі в різних давніх культурах Євразії, але найчастіше вони трапляються в матеріалах саме зрубної культурно-історичної спільності (друга половина II тис.—VII ст. до н. е.).

Стародавня людність, відома в науці під умовною назвою зрубники, була однією із складових частин арійської цивілізації, яка в неоліті — в епоху бронзи склалася на землях нинішньої України1. Саме ця цивілізація створила основи світогляду і відповідну символіку теперішнього індоєвропейського суперетносу. Багато дослідників вважають, що в епоху бронзи хрест та похідні від нього знаки були солярними символами. У давніх індоєвропейців існував культ Сонця - божества, яке їде в колісниці із запряженим у неї конем по блакитному полю неба. Символом Сонця був золотий диск, оточений ореолом. Такі зображення знайдені в пам'ятках епохи бронзи в кількох регіонах Європи,

---

Поховання арійця — „зрубника". Небіжчика поховали у скрині з кам'яних плит, із глиняним горщиком біля голови. Згори гробниця була перекрита віком — величезною пласкою кам'яною брилою. Нікопольщинв. Роботи археологічної експедиції Київського університету ім. Т. Шевченка, 70-ті роки минулого століття (розкопки і фото С. Васильченка).

---

Сонце символізували також колесо зі спицями, коло з хрестом усередині та свастика2, яка в Давній Індії була символом вічного колобігу Всесвіту, а в житті людей означала благоденство, процвітання. Свастика — це хрест із загнутими кінцями, скерованими за або проти годинникової стрілки. Свастика трапляється в орнаментиці ряду народів Європи та Азії як знак Сонця, життя, світла3. На думку київського дослідника Ю. Шилова ("Прародина ариев: История, обряди й мифи", К., 1995), арійці відзначали свастиками Сонце в періоди його стоянь та рівнодень, а інколи і в усі місяці сільськогосподарського циклу; окрім свастик, місяці позначалися також хрестами, ромбами, заштрихованими та незаштрихованими трикутниками.

Усі вищезгадані арійські солярні знаки добре репрезентовані в матеріалах розкопок експедиції "Еврика". Так, на фрагментах зрубних горщиків з поселення в урочищі Ляхівка біля м. Балаклія є зображення прокреслених косих хрестів (мал. 1), на горщиках з курганів біля сіл Петрівське та Хижняківка Лозовського р-ну Харківської обл. — зображення косих хрестів, виконаних у техніці відтисків витого шнура (мал. 2). Горщик з ґрунтового могильника біля с. Крейдянка Балаклійського р-ну прикрашено під вінцями рядом з 13-ти прямих хрестів, а над ребром — рядом з 16-ти прямих і косих хрестів. Шийка горщика з кургану біля с. Берестове поблизу Єнакієвого має орнамент з 10-ти косих хрестів (мал. 3). В кургані біля с. Кам'янка Єнакіївської міськради знайдено горщик з орнаментованим прокресленим фризом між вінцями і ребром; верхня частина фриза складається з косих хрестів, а нижня — з ромбів (мал. 4).

На шийці горщика з кургану біля с. Єгорівка Волноваського р-ну на Донеччині зображені 10 трикутників, усередині 7-ми з них — прямі хрести. На горщику з кургану біля с. Іванівка цього ж району прокреслені хрестоподібні знаки з "бахромою" в нижній частині. Горщик з іншого кургану біля того ж села орнаментовано відтисками шнура у вигляді 13-ти заштрихованих трикутників, між вершинами яких зображені 8 прямих хрестів.

У перекритій дерев'яними плахами могильній ямі з кургану біля м. Волноваха на кистях рук похованого стояв горщик, а поруч на підстилці крейдою було зображено свастику. На думку Ю. Шилова ("Прародина ариев..."), свастика в цьому похованні є втіленням потойбічного Сонця -Савітара. Фрагмент дуже цікавого горщика знайдено на поселенні Ляхівка. У верхній частині цієї посудини зображені дві прокреслені свастики з "бахромою", а праворуч — виконаний у тій же техніці косий хрест у колі. Очевидно, свастики тут позначали рівнодення, а хрест у колі — потойбічне Сонце.

У цьому дописі описана лише дуже невеличка частка матеріальних пам'яток давньої арійської цивілізації, але й вони добре доводять думку про те, що саме на землях нинішньої України складалися первісний космічний світогляд і відповідна символіка теперішнього планетарного індоєвропейського світу.

(1 - Як відомо, у середині II тис. до н. е. велика група подніпровських арійців пішла в Іран та Індію. Провідну роль у цьому поході грали степові кочовики, знані в науці під умовною назвою катакомбники. Зрубники склалися в середовищі тих арійців, які лишилися на батьківщині. У ранньозалізному віці до Північного Причорномор'я повернулися з Азії скіфи — кровні нащадки давніших арійців, які колись помандрували на Схід. Скіфи увібрали в свій етос пізніх зрубників.

2 - Слово "свастика" означає "святий захист" - від коренів "сва" (святий) і "ст" (сталий, стійкий, стабільний, сталевий, міцний). В індоарійських джерелах, наприклад, Бгаї'авадгіті (пісня 11), згадується привітання "Свастя!", тобто "Сва з тя!" — "Святий з тобою!", "Бог з тобою!", "Мир вам!".

3 -Особливо часто зображення свастики трапляються саме на посуді зрубної культури. Археологам відомі горщики, рясно вкриті цими чудовими знаками. Наскільки важливою була свастика у світогляді давніх індоєвропейців, свідчить бодай уже те, що, оголосивши себе «істинними арійцями», гітлерівці саме його обрали в якості свого державного символу. «Переселивши» арійців із Степового Подніпров'я до Німеччини та Скандинавії, німці насправді пречудово знали, звідкіля вони походять. 1 під час другої світової війни південноукраїнські кургани перебували під охороною окупантів. —Ред.)