Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 25 квітня 2018 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Новини сайту

Солярні символи зрубної культури

Арійська проблематика увійшла до сфери зацікавлень українських суспільствознавчих наук лише в останні кільканадцять років. Нинішні студенти, мабуть, навіть уявити собі не можуть, що за радянських часів у вузах не мовилось і слова про те, що одні з найголовніших фундаторів сучасної планетарної цивілізації - - славнозвісні арії - - пішли по світу з Подніпров'я. Вчені дослідили кургани в південноукраїнських степах і визначили археологічні культури їх будівельників, знаних у науці під умовними назвами ямники, катакомбники, кемі-обинці, зрубники, скіфи... Та навіть самі археологи не завжди знали, що ці різночасові культури становили окремі етноси цілісної давньоукраїнської арійської цивілізації... Зараз про неї з'явилося вже багато публікацій, але, на жаль, деякі з них спираються на умоглядні висновки, не підкріплені міцною фактографічною базою. А між тим у різних регіонах українського Степу відкрито безліч матеріальних пам'яток, котрі неспростовно доводять думку про Подніпров'я як про колиску світового аріїзму. У дописі археолога з Донбасу В. Клименка розповідається лише про невеличку частку таких пам'яток, залишених однією з арійських спільнот...

Віктор КЛИМЕНКО Археолог, м. Єнакієве

СОЛЯРНІ СИМВОЛИ ДОНБАСУ І ПРИАЗОВ'Я. ХРЕСТОПОДІБНІ ЗНАКИ НА ПОСУДІ ЗРУБНОЇ КУЛЬТУРИ В ПІВНІЧНО-СХІДНОМУ ПРИАЗОВ'Ї ТА БАСЕЙНІ р. СІВЕРСЬКИЙ ДОНЕЦЬ.

За матерілами журналу "Перехід 4", www.perehid.org.ua

У колекції кераміки зрубної культури епохи бронзи, зібраній Єнакіївською експедицією "Еврика" при дослідженні археологічних пам'яток (курганів і поселень) у Північно-Східному Приазов'ї і в басейні Сіверського Донця, на особливу увагу заслуговує посуд із хрестоподібними знаками. Такі знаки відомі в різних давніх культурах Євразії, але найчастіше вони трапляються в матеріалах саме зрубної культурно-історичної спільності (друга половина II тис.—VII ст. до н. е.).

Стародавня людність, відома в науці під умовною назвою зрубники, була однією із складових частин арійської цивілізації, яка в неоліті — в епоху бронзи склалася на землях нинішньої України1. Саме ця цивілізація створила основи світогляду і відповідну символіку теперішнього індоєвропейського суперетносу. Багато дослідників вважають, що в епоху бронзи хрест та похідні від нього знаки були солярними символами. У давніх індоєвропейців існував культ Сонця - божества, яке їде в колісниці із запряженим у неї конем по блакитному полю неба. Символом Сонця був золотий диск, оточений ореолом. Такі зображення знайдені в пам'ятках епохи бронзи в кількох регіонах Європи,


Поховання арійця — „зрубника". Небіжчика поховали у скрині з кам'яних плит, із глиняним горщиком біля голови. Згори гробниця була перекрита віком — величезною пласкою кам'яною брилою. Нікопольщинв. Роботи археологічної експедиції Київського університету ім. Т. Шевченка, 70-ті роки минулого століття (розкопки і фото С. Васильченка).


зокрема в Скандинавії - у вигляді наскельних різьблень та моделек у скарбах, відкритих разом з бронзовими модельками колісниць і фігурками коней.

Сонце символізували також колесо зі спицями, коло з хрестом усередині та свастика2, яка в Давній Індії була символом вічного колобігу Всесвіту, а в житті людей означала благоденство, процвітання. Свастика — це хрест із загнутими кінцями, скерованими за або проти годинникової стрілки. Свастика трапляється в орнаментиці ряду народів Європи та Азії як знак Сонця, життя, світла3. На думку київського дослідника Ю. Шилова ("Прародина ариев: История, обряди й мифи", К., 1995), арійці відзначали свастиками Сонце в періоди його стоянь та рівнодень, а інколи і в усі місяці сільськогосподарського циклу; окрім свастик, місяці позначалися також хрестами, ромбами, заштрихованими та незаштрихованими трикутниками.

Усі вищезгадані арійські солярні знаки добре репрезентовані в матеріалах розкопок експедиції "Еврика". Так, на фрагментах зрубних горщиків з поселення в урочищі Ляхівка біля м. Балаклія є зображення прокреслених косих хрестів (мал. 1), на горщиках з курганів біля сіл Петрівське та Хижняківка Лозовського р-ну Харківської обл. — зображення косих хрестів, виконаних у техніці відтисків витого шнура (мал. 2). Горщик з ґрунтового могильника біля с. Крейдянка Балаклійського р-ну прикрашено під вінцями рядом з 13-ти прямих хрестів, а над ребром — рядом з 16-ти прямих і косих хрестів. Шийка горщика з кургану біля с. Берестове поблизу Єнакієвого має орнамент з 10-ти косих хрестів (мал. 3). В кургані біля с. Кам'янка Єнакіївської міськради знайдено горщик з орнаментованим прокресленим фризом між вінцями і ребром; верхня частина фриза складається з косих хрестів, а нижня — з ромбів (мал. 4).

На шийці горщика з кургану біля с. Єгорівка Волноваського р-ну на Донеччині зображені 10 трикутників, усередині 7-ми з них — прямі хрести. На горщику з кургану біля с. Іванівка цього ж району прокреслені хрестоподібні знаки з "бахромою" в нижній частині. Горщик з іншого кургану біля того ж села орнаментовано відтисками шнура у вигляді 13-ти заштрихованих трикутників, між вершинами яких зображені 8 прямих хрестів.

У перекритій дерев'яними плахами могильній ямі з кургану біля м. Волноваха на кистях рук похованого стояв горщик, а поруч на підстилці крейдою було зображено свастику. На думку Ю. Шилова ("Прародина ариев..."), свастика в цьому похованні є втіленням потойбічного Сонця -Савітара. Фрагмент дуже цікавого горщика знайдено на поселенні Ляхівка. У верхній частині цієї посудини зображені дві прокреслені свастики з "бахромою", а праворуч — виконаний у тій же техніці косий хрест у колі. Очевидно, свастики тут позначали рівнодення, а хрест у колі — потойбічне Сонце.

У цьому дописі описана лише дуже невеличка частка матеріальних пам'яток давньої арійської цивілізації, але й вони добре доводять думку про те, що саме на землях нинішньої України складалися первісний космічний світогляд і відповідна символіка теперішнього планетарного індоєвропейського світу.

(1 - Як відомо, у середині II тис. до н. е. велика група подніпровських арійців пішла в Іран та Індію. Провідну роль у цьому поході грали степові кочовики, знані в науці під умовною назвою катакомбники. Зрубники склалися в середовищі тих арійців, які лишилися на батьківщині. У ранньозалізному віці до Північного Причорномор'я повернулися з Азії скіфи — кровні нащадки давніших арійців, які колись помандрували на Схід. Скіфи увібрали в свій етос пізніх зрубників.

2 - Слово "свастика" означає "святий захист" - від коренів "сва" (святий) і "ст" (сталий, стійкий, стабільний, сталевий, міцний). В індоарійських джерелах, наприклад, Бгаї'авадгіті (пісня 11), згадується привітання "Свастя!", тобто "Сва з тя!" — "Святий з тобою!", "Бог з тобою!", "Мир вам!".

3 -Особливо часто зображення свастики трапляються саме на посуді зрубної культури. Археологам відомі горщики, рясно вкриті цими чудовими знаками. Наскільки важливою була свастика у світогляді давніх індоєвропейців, свідчить бодай уже те, що, оголосивши себе «істинними арійцями», гітлерівці саме його обрали в якості свого державного символу. «Переселивши» арійців із Степового Подніпров'я до Німеччини та Скандинавії, німці насправді пречудово знали, звідкіля вони походять. 1 під час другої світової війни південноукраїнські кургани перебували під охороною окупантів. —Ред.)




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

ля жителів Берестейщини українці – це вже „закордон”, хоча і недалекий. На запитання Чи у вас співають? селяни розцінювали свою пісенну культуру своєрідно, порівнюючи її з сусідньою закордонною територією і тому часто доводилось чути: Та у нас не дуже, так щоб співали, от там на Україні – от там вже співають хороше… В одному селі, зайшовши до магазину, розговорилася з продавщицею. Дізнавшись, звідки я та чим займаюсь, вона пожвавішала: Ой, я так люблю українську мову та українські пісні, там так гарно співають. Була я в Любешівському районі [Волинська область – Л. Л.] на весіллі (в мене чоловік звідти), то так мені сподобалось! Говорячи це, вона навіть не зауважила, що спілкується зі мною мовою, якою я до неї звернулась, тобто, українською. Коли ж звертаєш на цей факт увагу своїх співрозмовників, вони замислюються, проте рідко погоджуються з твердженням, що розмовляють українською. Думаю, це зумовлено обережністю: а хто зна, що за людина приїхала, і чому вона допитується. Та й сталінські та брєжнівські часи, коли за одне необережне слово людина потрапляла за ґрати, не так далеко увійшли в минуле, щоб їх забути. Але всі мої співрозмовники стверджували, що білоруською у них не говорять, хіба у школі учать, а так – або по-мєсному, або по-російському. Рідко у селах зустрічались люди із визначеною національною свідомістю, переважно із прошарку сільської інтелігенції. Проте таких людей надзвичайно мало, тому що намагання відродити українську культуру на території Білорусі за радянських часів сприймались як вияви націоналізму, а всі націоналісти, як правило, піддавались репресіям, отож бо мало хто і лишився.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka