���������� ������������-�������� ������
�������� 24 2024
������ �����

Юрій Немирич - український дон Кіхот XVII століття.

Ñåðã³é Ìàõóí Ãàçåòà "Äçåðêàëî òèæíÿ", ¹ 21(496), 29.05-4.06.2004 ð.

 ³ñòî𳿠Óêðà¿íè äîáà Õìåëüíè÷÷èíè àñîö³þºòüñÿ íàñàìïåðåä ³ç áàãàòîð³÷íîþ áîðîòüáîþ óêðà¿íñüêîãî íàðîäó ç г÷÷þ Ïîñïîëèòîþ çà íàö³îíàëüíó òà ðåë³ã³éíó íåçàëåæí³ñòü, ç ÿñêðàâèìè ïåðåìîãàìè é òðàã³÷íèìè ïîðàçêàìè êîçàöüêî-ñåëÿíñüêèõ àðì³é, ³ç Ïåðåÿñëàâñüêîþ Ðàäîþ, ùî ñòàëà âîäîä³ëîì, çà ÿêèì Óêðà¿íà ïîñòóïîâî âòðà÷àëà íàáóòå â êðèâàâ³é áîðí³. Ïðîòå äóæå áàãàòî ïîä³é òà îñîáèñòîñòåé òîãî ÷àñó çàëèøèëèñÿ í³áè îñòîðîíü ³ ñòàðàííî çàìîâ÷óâàëèñÿ. ßñêðàâà ïîñòàòü äåðæàâíîãî, ïîë³òè÷íîãî ä³ÿ÷à, ö³êàâîãî ìèñëèòåëÿ Þð³ÿ Ñòåôàíîâè÷à Íåìèðè÷à (1612 — 1659) ³ éîãî íåäîâãå, ñïîâíåíå êàðêîëîìíèõ çëåò³â ³ ïàä³íü æèòòÿ íàãàäóþòü ïðî òðåò³é øëÿõ, ÿêèì Óêðà¿íà ìîãëà éòè äî ªâðîïè.

Ö³êàâî, ùî éîãî ³ì’ÿ âèêëèêàëî íåàáèÿêó â³äðàçó â îô³ö³éíèõ ðîñ³éñüêèõ ³ ïîëüñüêèõ ³ñòîðèê³â. Ïåðø³ âáà÷àëè â ä³ÿëüíîñò³ Þ.Íåìèðè÷à çðàäó ³äå¿ «áðàòñêîãî âîññîåäèíåíèÿ», äðóã³ òàê ³ íå âèáà÷èëè éîìó ïåðåõ³ä íà á³ê ãåòüìàíà Óêðà¿íè. Ïðàâäà â òîìó, ùî â³í àáñîëþòíî íå âïèñóâàâñÿ â áóäü-ÿê³ ñõåìè.

Íåìèðè÷³ ïîõîäèëè ç íîâãîðîäñüêîãî áîÿðñòâà ³ â XV ñòîë³òò³ ïåðåñåëèëèñÿ äî Âåëèêîãî êíÿç³âñòâà Ëèòîâñüêîãî. Îòðèìàâøè âåëè÷åçí³ ìàºòíîñò³, âîíè ïîñòóïîâî ñòàþòü îäí³ºþ ç íàéìîãóòí³øèõ ðîäèí Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿, ùî ðàçîì ³ç Îñòðîçüêèìè, Êîíºöïîëüñüêèìè, Âèøíåâåöüêèìè, Ñàïºãàìè, Ðàäçèâ³ëëàìè çíàõîäèëèñÿ íà âåðøèí³ âëàäè. Íåìèðè÷³ áóëè ðåâíèìè ïðèá³÷íèêàìè ïðàâîñëàâíî¿ â³ðè, àëå âæå ä³ä Þð³ÿ Àíäð³é ï³ñëÿ îäðóæåííÿ ïåðåõîäèòü äî àð³àíñòâà (àíòèòðèí³òàðèçì); öå áóëà îäíà ³ç ñåêò, ùî íà õâèë³ Ðåôîðìàö³¿ ðîçïîâñþäæóâàëèñÿ â ªâðîï³. Àíòèòðèí³òà𳿠çàïåðå÷óâàëè äîãìàò Òð³éö³, ÿêèé îäíàêîâî âèçíàâàâñÿ é êàòîëèêàìè, é ïðàâîñëàâíèìè. Äîãìàò òðè³ïîñòàñíîãî Áîãà îáãðóíòîâóâàâ ³ äîãìàò çâåðõíîñò³ Ðèìñüêîãî Ïàïè, é òîìó áóâ ÷óæèé ³äåÿì ð³âíîñò³, áðàòåðñòâà öèõ ãðîìàä, ùî ôàêòè÷íî â³äðîäæóâàëè ðàííüîõðèñòèÿíñüê³ ãóìàí³ñòè÷í³ ïðèíöèïè. Ãîëîâíå — âîíè çàïåðå÷óâàëè áîæåñòâåííó ïðèðîäó Õðèñòà é íàïîëÿãàëè íà éîãî ëþäñüê³é ïðèðîä³.

 óìîâàõ Óêðà¿íè, äå éøëà çàïåêëà áîðîòüáà ì³æ êàòîëèêàìè, ãðåêî-êàòîëèêàìè, ùî ï³äòðèìóâàëèñÿ Âàðøàâîþ é ïðàâîñëàâíèìè, àíòèòðèí³òà𳿠çíàéøëè ÷èìàëî ïîñë³äîâíèê³â ñåðåä çàìîæíèõ ìàãíàò³â, øëÿõòè÷³â, ì³ùàí ³ ìåíøîþ ì³ðîþ ñåëÿí. Ñåêòó ùå íàçèâàëè ñîöèí³àíàìè — â³ä ³ìåí³ ³òàë³éñüêîãî ïðîòåñòàíòà é ãóìàí³ñòà Ôàóñòà Ñîöèíà. ³í åì³ãðóâàâ äî Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿, ÿêà â äðóã³é ïîëîâèí³ XVI ñòîë³òòÿ ñòàëà ïðèõèñòêîì äëÿ áàãàòüîõ ðåôîðìàö³éíèõ ðóõ³â ³ â³ëüíîäóìö³â.

Ñîöèí³àíè-øëÿõòè÷³ — ñåðåä íèõ Íåìèðè÷³, ×àïëè÷³, Ãîéñüê³, Ñåíþòè, Âîéíàðîâñüê³, ÿê³ âîëîä³ëè ìàéæå ïîëîâèíîþ Óêðà¿íè, — â³äñòîþâàëè ³íòåðåñè â³ðè, àëå çàëèøàëèñÿ â³ääàíèìè äåðæàâ³. Þð³é Íåìèðè÷ íàðîäèâñÿ 1612 ðîêó â ñåë³ ×åðíÿõîâ³ â äâîõ ìèëÿõ â³ä Æèòîìèðà. Çà ñòàðîþ òðàäèö³ºþ ñ³ì’¿ â³í áóâ â³äïðàâëåíèé íà íàâ÷àííÿ äî Ðàê³âñüêî¿ àð³àíñüêî¿ àêàäå쳿, äå îòðèìàâ ãðóíòîâí³ çíàííÿ ç ìàòåìàòèêè, ô³ëîñîô³¿, ïîë³òèêè, åòèêè, ³íîçåìíèõ ìîâ. Ïðîäîâæèâ íàâ÷àííÿ ó ñëàâíîçâ³ñíèõ ãîëëàíäñüêèõ óí³âåðñèòåòàõ Ëåéäåíà òà Àìñòåðäàìà, ó Áàçåë³, Ïàðèæ³, Îêñôîðä³, â ³òàë³éñüê³é Ïàäó¿.  Ñîðáîí³ â³í ïðîñëóõàâ ëåêö³¿ âèäàòíîãî â÷åíîãî-ðåôîðìàòîðà Ãóãî Ãðîö³ÿ. ϳñëÿ öèõ ïîäîðîæåé ìîëîäèé ìàãíàò, ÿêèé ïåðåäóñ³ì ö³êàâèâñÿ åêîíîì³êîþ, ì³æíàðîäíèìè â³äíîñèíàìè, òåîð³ºþ äåðæàâè é ïðàâà, â³éñüêîâèì ìèñòåöòâîì, ñòຠïîñë³äîâíèì ïðèõèëüíèêîì ðåñïóáë³êàíñüêî¿ ôîðìè ïðàâë³ííÿ é ôåäåðàòèâíîãî óñòðîþ äåðæàâè (íàéêðàùèé ïðèêëàä äëÿ íüîãî — Øâåéöàðñüêà êîíôåäåðàö³ÿ òà Ãîëëàíä³ÿ), ùî çäàòíèé çàáåçïå÷èòè ãðîìàäÿíñüê³ ñâîáîäè ³ ðåë³ã³éíó òîëåðàíòí³ñòü.

Ö³ ïîãëÿäè Þð³ÿ Íåìèðè÷à çíàéøëè â³äîáðàæåííÿ ó íàéâ³äîì³øîìó éîãî òâîð³ — òðàêòàò³ «Discurs de bello Moscovitico» («Ðîçäóìè ïðî â³éíó ç ìîñêîâèòàìè»). 20-ð³÷íèé þíàê (!) äîñë³äæóº äåðæàâíèé óñòð³é ³ â³éñüêî ìîñêîâèò³â: «Íåï³äêîíòðîëüíèé çàêîíàì ñâÿùåííèé õàðàêòåð êðà¿íè òàê çì³öíþº âëàäó, ùî, ñïîâíåí³ çàáîáîííî¿ øàíè, âîíè í³ ñâîáîäè íå ïðàãíóòü, í³ íåâîë³, ñàìî ñîáîþ çðîçóì³ëî, äàðîâàíî¿ Áîãîì ³ öàðåì, íå â³ä÷óâàþòü ³ íå óíèêàþòü. Çâ³äñè öàð òàêîãî ñõèëüíîãî äî çàáîáîííîãî ñòðàõó íàðîäó âò³øàºòüñÿ íàäì³ðíèì ñëàâîñë³â’ÿì ³ íàéá³ëüøîþ, ïîð³âíÿíî ç ³íøèìè, ìîãóòí³ñòþ». Þð³é Íåìèðè÷ â³ääຠïåðåâàãó äåðæàâíîìó óñòðîþ Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿ — ìîíàðõ³¿, àëå äå-ôàêòî ðåñïóáë³êè ç³ âñåñèëüíèì ñåíàòîì, õî÷à é âêàçóº íà çíà÷í³ ¿¿ íåäîë³êè.

À âæå 1634 ðîêó â³í ïîâåðòàºòüñÿ íà Áàòüê³âùèíó ³ íà ÷îë³ ñâ õîðóãâè áåðå ó÷àñòü ó Ñìîëåíñüê³é â³éí³ ç Ìîñêî⳺þ. 1636 ðîêó îáðàíèé äåïóòàòîì Ëþáë³íñüêîãî òðèáóíàëó, õî÷à öüîìó ïðîòèä³ÿëè ôàíàòè÷í³ ìàãíàòè-êàòîëèêè. Êîðîëü Âëàäèñëàâ IV Âàçà, ëþäèíà äóæå ïîì³ðêîâàíèõ ïîãëÿä³â ³ ïðèá³÷íèê òîëåðàíòíî¿ ïîçèö³¿ ùîäî ïðîòåñòàíò³â ³ ïðàâîñëàâíèõ, ââàæຠçà íåîáõ³äíå çàõèñòèòè ìîëîäîãî âîºíà÷àëüíèêà. Þð³é Íåìèðè÷ ïðîäîâæóº ï³äòðèìóâàòè ñîöèí³àíñüê³ ãðîìàäè, ñòຠîäíèì ³ç çàñíîâíèê³â øêîëè â ð³äíîìó ×åðíÿõîâ³ òà Êèñåëèíñüêî¿ àêàäå쳿 íà Çàõ³äí³é Âîëèí³ (ó Êèñåëèí ïåðå¿õàëà ç Ðàêîâà àêàäåì³ÿ, ä³ÿëüí³ñòü ÿêî¿ çàáîðîíèâ âàðøàâñüêèé óðÿä çà íàìîâëåííÿì îòö³â-ºçó¿ò³â). ²ç 1641 ðîêó — â³í êè¿âñüêèé ï³äêîìîð³é.

1648 ð³ê ñòàâ äîëåíîñíèì äëÿ Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿ — ³ íå ò³ëüêè ÷åðåç ïî÷àòîê ïîâñòàííÿ ï³ä ïðîâîäîì Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî. Íà åëåêö³éíîìó ç’¿çä³ ó Âàðøàâ³ áóëè ïðèéíÿò³ äîäàòêîâ³ ïîñòàíîâè äî çàêîíó ïðî â³ðîñïîâ³äàííÿ, ÿê³ ôàêòè÷íî çàáîðîíèëè â³äïðàâëÿòè ñëóæáè àíòèòðèí³òàð³ÿì, ÿê òàêèì, ùî íå âèçíàþòü äîãìó ïðî ñâÿòó Òð³éöþ. Ïîêè ùî Þð³é Íåìèðè÷ ëîÿëüíèé ³ íàâ³òü âèñòóïຠïðîòè Á.Õìåëüíèöüêîãî «ÿê ãåíåðàëüíèé ïîëêîâíèê» â³éñüê, ç³áðàíèõ êè¿âñüêîþ ³ âîëèíñüêîþ øëÿõòîþ, ïðèéìàþ÷è ó÷àñòü ó Çáîð³âñüê³é áèòâ³. Òà ñïðîáè ìàãíàòà çàéíÿòè ïîçèö³þ òðåòåéñüêîãî ñóää³ â êîíôë³êò³, éîãî ïîì³ðêîâàíà ïîçèö³ÿ ùîäî êîçàöòâà ïðèçâîäÿòü äî ðîçðèâó ç Âàðøàâîþ. 1655 ðîêó â³í ïåðåõîäèòü íà á³ê øâåäñüêîãî êîðîëÿ, ëþòåðàíèíà Êàðëà Ãóñòàâà, ÿêèé ðàçîì ³ç òðàíñèëüâàíöÿìè Þð³ÿ Ðàêîö³ çàõîïèâ ìàëî íå âñþ Ïîëüùó (ïåðå÷èòàéòå «Ïîòîï» Ãåíð³êà Ñåíêåâè÷à). Þð³é Íåìèðè÷ çâåðòຠñâî¿ ïîìèñëè äî äåðæàâè Áîãäàíà Õìåëüíèöüêîãî. Éøîâ 1657 ð³ê. Íåäîâãèé ÷àñ äî ñìåðò³ ãåòüìàíà â³í óæå â ×èãèðèí³, äå ïðèéìຠïðàâîñëàâ’ÿ ³ ãîòóº äîãîâ³ð ç³ Øâåö³ºþ òà Òðàíñèëüâàí³ºþ ïðî ñîþç ³ âèçíàííÿ Óêðà¿íè íåçàëåæíîþ äåðæàâîþ. ßê ïèñàâ ²ãîð Ëîñüêèé ó ñâî¿é ïðàö³ «Þð³é Íåìèðè÷ — êàíöëåð Âåëèêîãî êíÿç³âñòâà Ðóñüêîãî» (Ëüâ³â, 1928): «Ìîñêâà êóëüòóðíî áóëà çàíàäòî ÷óæà Íåìèðè÷åâ³, ³ â³í ïðåêðàñíî áà÷èâ ìîñêîâñüêó òàêòèêó ïîøèðåííÿ õàîñó íà Óêðà¿í³ øëÿõîì ï³äáóðþâàííÿ êîçàöüêî¿ ÷åðí³ ïðîòè ñòàðøèí. Ùî ñòîñóºòüñÿ Ðå÷³ Ïîñïîëèòî¿, òî õî÷à êóëüòóðíî âîíà áóëà áëèæ÷å Íåìèðè÷åâ³, àëå... ïîë³òè÷íî òîä³øíÿ Ïîëüùà ìàëî â³äïîâ³äàëà äåðæàâíèì ³äåàëàì...». ² ï³ñëÿ òîãî, ÿê ãåòüìàí ²âàí Âèãîâñüêèé ï³øîâ íà äåíîíñàö³þ äîãîâîðó ç Êðåìëåì, ñàìå Þ.Íåìèðè÷ ñòàâ éîãî ïðàâîþ ðóêîþ ó ì³æäåðæàâíèõ â³äíîñèíàõ. Â³í ³ ñòàâ, ðàçîì ³ç Ïàâëîì Òåòåðåþ, á³ëÿ âèòîê³â Ãàäÿöüêîãî äîãîâîðó 1658 ðîêó ïðî ôåäåðàö³þ Êîðîíè Ïîëüñüêî¿, Âåëèêîãî êíÿç³âñòâà Ëèòîâñüêîãî ³ Âåëèêîãî êíÿç³âñòâà Ðóñüêîãî. Óêðà¿íñüê³ çåìë³ îòðèìóâàëè á ñâ³é óðÿä (Ðàäó), ãåòüìàíà, êàíöëåðà (Þ.Íåìèðè÷ áóâ ïåðøèì ïðåòåíäåíòîì íà öþ ïîñàäó), ñóäîâó âëàäó, äåðæàâíó ñêàðáíèöþ, àðì³þ (30 òèñÿ÷ êîçàê³â ³ 10 òèñÿ÷ íàéìàíö³â); ñêàñîâóâàëàñÿ ä³ÿ Áåðåñòåéñüêî¿ óí³¿.  ò³é ÷àñòèí³, ùî ñòîñóâàëàñÿ êóëüòóðíî¿ ïðîãðàìè, â³ä÷óâàºòüñÿ «ðóêà Íåìèðè÷à»: ïåðåäáà÷àëîñÿ â³ëüíå êíèãîäðóêóâàííÿ, ïðîåêòóâàëàñÿ ùå îäíà àêàäåì³ÿ, êð³ì Ìîãèëÿíñüêî¿, «âåëèêà ê³ëüê³ñòü øê³ë ³ç â³ëüíèì âèêëàäàííÿì». Ðåàë³çóâàòè öåé áëèñêó÷èé ïëàí íå âäàëîñÿ ÷åðåç øèðîê³ ïðîòèïîëüñüê³ íàñòðî¿ â Óêðà¿í³, ñóïåðå÷ëèâó ïîçèö³þ Âàðøàâè ³ òèñê Ìîñêâè.

Ó «Ìàí³ôåñò³ äî âîëîäàð³â ªâðîïè» (1658), âèïåðåäæàþ÷è äóìêè, âèêëàäåí³ 1710 ðîêó Ïèëèïîì Îðëèêîì, Þ.Íåìèðè÷ äîâîäèòü íåîáõ³äí³ñòü äåíîíñàö³¿ Ïåðåÿñëàâñüêèõ óãîä. Ïðîòå íàâ³òü ï³ñëÿ áëèñêó÷î¿ ïåðåìîãè óêðà¿íñüêîãî â³éñüêà íàä ìîñêîâèòàìè ï³ä Êîíîòîïîì 24 — 28 ÷åðâíÿ 1659 ðîêó ñïðàâà ²âàíà Âèãîâñüêîãî áóëà ïðèðå÷åíà íà ïîðàçêó. Ïîâñòàííÿ ïîëêîâíèêà ²âàíà Áîãóíà ³ êîøîâîãî Çàïîðîçüêî¿ Ñ³÷³ ²âàíà ѳðêà ïåðåêðåñëèëî âñ³ ñïîä³âàííÿ íàøîãî ãåðîÿ íà íåçàëåæíó Óêðà¿íñüêó ðåñïóáë³êó.  ê³íö³ ñåðïíÿ öüîãî æ ðîêó Þð³é Íåìèðè÷ çàãèíóâ íà ×åðí³ã³âùèí³, ÿê ïèñàâ ²ãîð Ëîñüêèé, «âáèòèé óêðà¿íñüêèìè ðóêàìè, ùî âèêîíóâàëè âîëþ âîðîã³â Óêðà¿íè».




ϳ
ֳ

Найголовнішим містом у середній течії Бугу було Берестя. У хроніці німецького єпископа Титмара Мерзебургского (пом. в 1018 р.) згадується близько 1013 р. – на той час воно було захоплене польським князем Болеславом Хоробрим. Боротьба, що припадала на кінець Х і початок ХІ століття, за так звані червенські міста й Берестя закінчилася остаточним приєднанням цих територій Ярославом Мудрим. Установлений тоді русько-польский кордон протримався до половини XІ століття, гарантуючи інтеграцію підляшського регіону з Руссю в культурній і релігійній площині.

- Haidamaka