���������� ������������-�������� ������
�������� 24 2024
������ �����

Львівсько-холмські паралелі

Þð³é Ãàâðèëþê

Îáèäâà ì³ñòà – áëèçíþêè, àäæå ìàëè ñï³ëüíîãî áàòüêà, à Õîëì “ç’ÿâèâñÿ íà ñâ³ò” íàâ³òü íà çî äâà äåñÿòêè ðîê³â ðàí³øå. Òîä³, ó 1230-õ, Äàíèëî êíÿæèâ ó íåäàëåêîìó Âîëîäèìèð³-Âîëèíñüêîìó òà ï³ä ÷àñ ïîëþâàííÿ çàõîïèâñÿ ãîðèñòèì ì³ñöåì íàä ð³÷êîþ Óãåðêîþ. Óñï³øíà îáîðîíà õîëìñüêîãî ãðàäó ïåðåä Áàòèºâèìè çàãîíàìè ñïîíóêàëà Äàíèëà äî éîãî ðîçáóäîâè òà ïåðåòâîðåííÿ íà ñâîþ îñíîâíó ðåçèäåíö³þ ç âåëè÷íèìè êàì’ÿíèìè öåðêâàìè òà ïàëàöîì.

Íàéâåëè÷í³øîþ ñïîðóäîþ Äàíèëîâî¿ ñòîëèö³ áóëà “êðàñíà ³ ãîæà” öåðêâà ñâ. ²îàííà Çëàòîóñòîãî, ÿêó äîêëàäíî îïèñàâ êíÿæèé ë³òîïèñåöü, ïðèêðàøåíà ð³çüáëåííÿìè, ñò³íîïèñîì, â³òðàæàìè é ³êîíàìè, ïðèâåçåíèìè ç Êèºâà. Íà æàëü, âîñåíè 1257-ãî âîíà çãîð³ëà ï³ä ÷àñ âåëè÷åçíî¿ ïîæåæ³. ßê êðàñíîìîâíî îïèñóº ë³òîïèñåöü, “ïîëóì’ÿ áóëî òàêå, ùî çî âñå¿ çåìë³ Õîëìñüêî¿ çàãðàâó áóëî âèä³òè. Íàâ³òü ³ çî Ëüâîâà äèâëÿ÷èñü áóëî âèäíî ¿¿ ïî áåëçüêèõ ïîëÿõ îä ïàëàõêîò³ííÿ ñèëüíîãî ïîëóì’ÿ”, à ì³äü, ³ç ÿêî¿ âèëèòî öåðêîâí³ äîë³âêè, “ïîâçëà, ÿê ñìîëà”.

̳ñòî â³äáóäóâàëè, à Äàíèëî 1260 ðîêó ñïîðóäèâ Ïðå÷èñòåíñüêèé ñîáîð, ÿêèé çãîäîì ñòàâ óñèïàëüíèöåþ ñâîãî ôóíäàòîðà. Öåé êàôåäðàëüíèé õðàì õîëìñüêèõ ºïèñêîï³â, ðóéíîâàíèé ïîæåæàìè òà íåâì³ëèìè ïåðåáóäîâàìè, âèñòîÿâ äî ïåðøî¿ ïîëîâèíè XVIII ñò. Òîä³ íà éîãî ôóíäàìåíòàõ çâåëè íîâó öåðêâó â ñòèë³ çàõ³äíîºâðîïåéñüêîãî áàðîêî (ó ÕÕ ñòîë³òò³ éîãî ïåðåéíÿâ ðèìî-êàòîëèöüêèé êîñòåë – ÿê ï³ñëÿóí³àòñüêå ìàéíî).

Îòæå, â êðàºâèä³ Õîëìà ç ÷àñ³â éîãî çàñíîâíèêà í³÷îãî âëàñíå íå çáåðåãëîñÿ – âñå çðóéíóâàëè â³éíè äðóãî¿ ïîëîâèíè XIV ñò., òàòàðñüê³ íàïàäè òà ïîæåæ³, ÿê³ òàê ÷àñòî íèùèëè ñåðåäíüîâ³÷í³ ì³ñòà. Îäíàê óñåðåäèí³ õîëìñüêîãî ãîðîäèùà, íåïîäàë³ê Ïðå÷èñòåíñüêîãî ñîáîðó, àðõåîëîãè íåùîäàâíî â³äíàéøëè ïîð³âíÿíî äîáðå çáåðåæåí³ ìóðè Äàíèëîâîãî ïàëàöó. Áåçñóìí³âíî, çåìëÿ, ÿêà òóò “ãîâîðèòü ïðî Ðóñü”, ³ùå íå îäíå ñêàæå ïðî Äàíèëîâ³ ÷àñè. À ñåðåä ñ³íîæàòåé íà ï³âí³÷í³é îêîëèö³ ì³ñòà ìîæíà ùå çíàéòè çàëèøêè êàì’ÿíî¿ áàøòè á³ëÿ ñåëà Á³ëàâèí, ÿêó, çã³äíî ç ë³òîïèñöåì, òàêîæ ïîáóäóâàâ Äàíèëî (äî ÕÕ ñò. çáåðåãëàñÿ ÷àñòèíà îäí³º¿ ç³ ñò³í, àëå 1944-ãî ¿¿ çíèùèëè íàöèñòè).

Êðàùîþ âèÿâèëàñÿ äîëÿ îïîâèòî¿ îðåîëîì ÷óäåñ ³êîíè Áîãîðîäèö³, ÿêà ïåðåáóâàëà â õîëìñüêîìó ñîáîð³ àæ äî “á³æåíñòâà” â Ðîñ³þ ï³ä ÷àñ Ïåðøî¿ ñâ³òîâî¿ â³éíè. Çàðàç, ï³ñëÿ ÷èñëåííèõ ïðèãîä ï³ä ñîâºòñüêîþ òà í³ìåöüêîþ îêóïàö³ÿìè, ñâÿòèíÿ, íàéäàâí³øà ³êîíà íà òåðèòî𳿠Óêðà¿íè, îïèíèëàñÿ â Ìóçå¿ âîëèíñüêî¿ ³êîíè â Ëóöüêó. Âèçíà÷íîþ ïàì’ÿòêîþ ðåë³ã³éíî¿ êóëüòóðè êíÿæî¿ äîáè º òàêîæ “Õîëìñüêå ºâàíãå볺” ê³íöÿ Õ²²² ñò., öåðêîâíîñëîâ’ÿíñüêèé òåêñò ÿêîãî ìຠâèðàçí³ ðèñè óêðà¿íñüêî¿ ôîíåòèêè.

ϳñëÿ ñìåðò³ Äàíèëà Õîëì íå ìàâ óæå òàêî¿ âàãè, à êîëè 1340-ãî ïîìåð êíÿçü Þð³é ²² ³ ñïàëàõíóëà áàãàòîð³÷íà áîðîòüáà çà çåìë³ Ãàëèöüêî-Âîëèíñüêî¿ äåðæàâè ïîì³æ Âåëèêèì êíÿç³âñòâîì Ëèòîâñüêèì ³ Ðóñüêèì òà Ïîëüùåþ é Óãîðùèíîþ, ñèëüíî ïîòåðï³â. Óðåøò³-ðåøò 1387 ðîêó ïîòðàïèâ ó âîëîä³ííÿ Ïîëüù³, ùîá ÷åðåç ï³âñòîð³÷÷ÿ îòðèìàòè ñòàòóñ öåíòðó Õîëìñüêî¿ çåìë³ â ñêëàä³ Ðóñüêîãî âîºâîäñòâà. Ïðî âåëè÷íå ìèíóëå íàãàäóâàâ ëèøå ñîáîð гçäâà Áîãîðîäèö³ ç ìîíàñòèðåì, â ÿêîìó íàäàë³ ðåçèäóâàëè ïðàâîñëàâí³, à çãîäîì óí³àòñüê³ ºïèñêîïè. Ñàìå æ áî ì³ñòî, õî÷à 1392 ð. îòðèìàëî ìàãäåáóðçüêå ì³ñüêå ïðàâî òà éîãî ââàæàëè òîðãîâåëüíèì îñåðåäêîì, áóëî íåâåëèêèì (ó XVI ñò. ìàëî ï³âòîðè-äâ³ òèñÿ÷³ ìåøêàíö³â, ÷åðåç òðè ñòîë³òòÿ – íå íàäòî á³ëüøå).

Ùî íå êàæ³òü, Õîëìó, çîêðåìà, êîëè ïîð³âíÿòè éîãî äîëþ ç³ Ëüâîâîì, íå ùàñòèëî. Êîëè 29 âåðåñíÿ 1866 ðîêó â ðîäèí³ â÷èòåëÿ Õîëìñüêî¿ ã³ìíà糿 Ñåðã³ÿ Ãðóøåâñüêîãî íàðîäèâñÿ ñèí Ìèõàéëî, öå áóëî ÷îòèðèòèñÿ÷íå ïîâ³òîâå ì³ñòå÷êî â Ëþáë³íñüê³é ãóáåðí³¿ ï³äïîðÿäêîâàíîãî Ðîñ³¿ Êîðîë³âñòâà Ïîëüñüêîãî. Ðîäèíà ìàéáóòíüîãî ³ñòîðèêà ïåðåáóâàëà òóò íåäîâãî – 1869 ð. Ãðóøåâñüê³ ïåðå¿õàëè íà Êàâêàç.

Îòæå, á³ëüø³ñòü ñâîãî äèòèíñòâà òà ïåðø³ ðîêè ìîëîäîñò³ Ìèõàéëî ïðîâ³â äàëåêî â³ä ð³äíèõ ñòîð³í. Àëå ñàìå òîä³ ñôîðìóâàëàñÿ â íüîìó íàö³îíàëüíà ñâ³äîì³ñòü ³ ïåðåêîíàííÿ â³ääàòè ñèëè íàóêîâ³é ïðàö³ íà íèâ³ óêðà¿íñüêî¿ ³ñòîð³¿. Áóëî öå ïåðåäóñ³ì çàñëóãîþ éîãî áàòüêà, ÿêèé, õî÷ ³ íå íàëåæàâ äî ÷³ëüíèõ ïîñòàòåé íàö³îíàëüíîãî ðóõó, áóâ ùèðèì ïàòð³îòîì. ßê íàãîëîøóâàâ ²âàí Êðèï’ÿêåâè÷ (äî ðå÷³, ëüâ³â’ÿíèí ³ç ðîäîâèì êîð³ííÿì íà Õîëìùèí³), ñâîþ ïðèÿçíü äî óêðà¿íñòâà â³í çóì³â ïåðåäàòè ñâî¿ì ä³òÿì, çàâäÿêè ÷îìó Ìèõàéëî “íå ò³ëüêè íå â³ä÷óæèâñÿ â³ä Óêðà¿íè, à äóæå ðàíî ö³ëèì ñåðöåì ³ äóøåþ ïðèëÿã äî ñâîãî íàðîäó”.

×àñòèíêîþ öüîãî íàðîäó äëÿ íüîãî çàâæäè áóëè òàêîæ ðóñèíè-óêðà¿íö³ Õîëìùèíè òà ϳäëÿøøÿ, ùî â³í äîâ³â é ó ñâî¿é ìîíóìåíòàëüí³ “²ñòî𳿠Óêðà¿íè-Ðóñè” òà ïóáë³öèñòè÷íèõ ñòàòòÿõ, êîëè “õîëìñüêå ïèòàííÿ” îáãîâîðþâàëè â ðîñ³éñüê³é Äóì³, é ó 1917-1918 ðîêàõ – ÿê ãîëîâà Óêðà¿íñüêî¿ Öåíòðàëüíî¿ Ðàäè òà ïðåçèäåíò Óêðà¿íñüêî¿ Íàðîäíî¿ Ðåñïóáë³êè.

Íèí³ ð³äíå ì³ñòî Ãðóøåâñüêîãî – ïîçà ïîë³òè÷íèìè êîðäîíàìè Óêðà¿íè, òà é óêðà¿íö³â òóò çàëèøèñÿ ë³÷åí³ ðîäèíè. Îäíàê ôàêò³â ³ç á³îãðàô³¿ íå âèêðåñëÿòü æîäí³ ³ñòîðè÷í³ êàòàêë³çìè. Îñü òîð³ê ó âåðåñí³ çà ó÷àñòþ âëàäè ì³ñòà é óêðà¿íñüêîãî äèïëîìàòè÷íîãî êîðïóñó â Ïîëüù³ â Õîëì³ â³äáóëèñÿ âðî÷èñò³ çàõîäè ç íàãîäè 140-ð³÷÷ÿ â³ä äíÿ íàðîäæåííÿ Ìèõàéëà Ãðóøåâñüêîãî, ç-ïîì³æ ÿêèõ ³ íàóêîâà êîíôåðåíö³ÿ “Õîëìùèíà íà ïåðåõðåñò³ ³ñòî𳿔. À 16 ÷åðâíÿ öüîãî ðîêó ì³ñüêà ðàäà Õîëìà óõâàëèëà äåêëàðàö³þ, âèçíàþ÷è äîö³ëüíèì “ðîçïî÷àòè ïðàöþ, ïîâ’ÿçàíó ç óøàíóâàííÿì ïåðøîãî ïðåçèäåíòà Óêðà¿íè”, òà ñïîä³âàþ÷èñü, ùî “öÿ ³í³ö³àòèâà ñïðèÿòèìå ïîäàëüøîìó ïðèìèðåííþ é îá’ºäíàííþ äâîõ ñóñ³äñüêèõ íàö³é”.

Çðîçóì³ëî, âò³ëåííÿ ³äå¿ ïàì’ÿòíèêà íàéâèäàòí³øîìó óðîäæåíöåâ³ Õîëìà ùå ïåðåä íàìè. Çíàþ÷è ëüâ³â’ÿí, íå çäèâóþñÿ, êîëè é âîíè çàáàæàþòü äîêëàñòè ñâî¿ ðóêè äî öüîãî ä³ëà. Ùîá ³ â äðóãîìó ì³ñò³, íàðîäæåíîìó ³ç çàäóìó Äàíèëà, âñå áóëî “ßê òðåáà!”




ϳ
ֳ

Павло Полуботок хоч і не був повноправним, тобто виборним правителем Українського гетьманату, однак зумів за час свого недовгого наказного гетьманування провести економічну (податкову) та судову реформи. Він вправно протидіяв діяльності Петра І та Малоросійської колегії щодо обмеження автономних прав Лівобережної України. Перекази про сміливу промову Павла Полуботка на захист українців від сваволі російських вельмож ще довго ходили Україною-Руссю після трагічної загибелі гетьмана у застінках в'язниці Петропавлівської фортеці. Однак головним спадком Павла Полуботка залишається пам'ять про його незламний патріотизм, адже навіть в обмін на залишення йому великих багатств він не відмовився захищати свою батьківщину та помер за її майбутню свободу.

- Haidamaka