Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 24 листопада 2017 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Новини сайту

Вун, вана і вано, або кожне сільце має своє слівце

Джерело: газета "Сіверщина"
Автор: Олександр ЯСЕНЧУК

Часто можна почути про суржик, що псує нашу мову, про її засміченість, але перепрошую! Дуже часто за суржик сприймаються ті слова, що протягом тисячоліть використовують у наших сіверянських селах. Наш народ живе на цій землі тисячі років, ніхто сюди масово не заселявся. Тож слова, що збереглися в селах, не тільки мають право на існування, а навіть більше того — мають стати повноцінними експонатами живого лінгвістичного музею, адже ми їх можемо втратити. Те село, що існувало багато тисячоліть, за останні десятиліття почало зникати, ще трохи — і разом з ним зникне й та сіверянська мова, що не стала четвертою східнослов’янською. Свого часу Микола Костомаров доводив, що на основі сіверянських та інших племен цілком міг би виникнути й четвертий східно-слов’янський народ. Це ж підтверджує і той факт, що існувала у 20 — 30-ті рр. ХХ ст. окрема Чернігівська православна церква з центром у Седневі, де богослужіння здійснювалося чернігівською (поліською) говіркою, нею ж друкувалися богослужбові та художні книги. Тож і не дивно, що літературна українська мова, яку викладають у школі, чужа селянам, як і російська.

Але дамо слово науковцям. „Українські діалектологи поліським називають північне наріччя у системі діалектів сучасної української мови. Це широка смуга говорів північної частини території України. Поліське наріччя протиставляється південним наріччям рядом особливостей. З фонетичних особливостей найяскравішими є вимова дифтонгів вузьких голосних /e/, /o/ (як-от у словах: діед, ліес, сіено, вуол, куонь, піеч, шуостка чи дeд, лeс, сeно, вoл, кoнь, пeчка, шoстка). У ненаголошеній позиції їм відповідають звичайні голосні /е/, /і/ та /о/, що також є особливістю цих говорів.

До характерних особливостей поліських говорів належить також наявність тільки твердого приголосного /ц/, а також дзвінких приголосних у кінці слів і в позиції перед глухими приголосними (дуб, город, мороз, сторож). Розуміючи складність ситуації, ось вже два місяці я почав збирати по селах словечки та прислів’я, які використовуються в певному селі чи районі. Пропоную їх вашій увазі.

  • Дербализнуть – випити горілки (с.Свердловка Коропського р-ну).
  • Понорнюки – жителі Понорниці (с. Свердловка Коропського р-ну).
  • Гаман – гаманець (м. Семенівка).
  • Гараза – рогоза (с. Криски Коропського р-ну). Маюр – лепеха.
  • Глижка – грудка землі, глини (с. Авдіївка Куликівського р-ну).
  • Жлуктить – пити багато (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Трамок – несуча балка в хаті (с. Жовтневе Менського р-ну).
  • Тичка – вудилище (с.Авдіївка Куликівського району).
  • Лізеш, як чорт з наблуками — лізеш, як чорт з яблуками: у Біблії, як відомо, сатана спокусив Єву саме яблуком. (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Харашо в селі папу, кату й каморнику – гарно в селі живеться попу, коту й комірнику (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Нє пуоп, не адєвайся в ризи – не піп, не одягайся в ризи (якщо не знаєш, що робити, не роби) (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Маєму плетіню забор дваюродний – про далеких родичів (с. Жовтневе Менського р-ну).
  • Кагалить – голосно кричати. Від єврейського слова «кагал» — зібрання (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Гутарити – говорити, вести бесіду (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Лузка – неприродне озерце (с. Данилівка Мен¬ського р-ну).
  • Копанка – неприродне маленьке, без риби, озерце (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Рувчак – яр (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Швендяти – ходити, лазити під ногами (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Завгаруддя – місцевість за горою (с. Данилівка Мен¬ського р-ну).
  • Гара – гора (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Варина – довга палка (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Чаморна – хвора, нездорова дівчина (с. Данилівка Менського р-ну).
  • Пуня – хлів (с. Ларинівка Новгород-Сіверського р-ну). Йо – є (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
  • Йо в тябє хлєб? – Чи є в тебе хліб? (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
  • кресатися - фехтувати (с. Данилівка Менського району)
  • Прясло – паркан (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
  • Пєвєнь – півень (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
  • Пявунья – співачка (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
  • Черінь – глиняна лежанка на печі, площина між комином і стіною (с. Ларинівка Новгород-Сіверського району).
  • казаць – говорити
  • тертеники або тертуни чи деруни - випічка з тертої картоплі
  • налисники - млинці з сиром
  • боршч - борщ
  • юшка - картопляний суп з мясом
  • куття - обрядова каша з ячменю з додаванням меду
  • гамула - каша яку робили пастухам
  • чікмень або чекміль - одяг, який носили місцеві селяни осінню, із бушлаком - накидкою. Він одягався зверху на у кожух під час поїздок на возі.
  • пашла, паіхала, палапатіла – пішла, поїхала, полапотіла
  • каняка – кобила
  • далувка – назва земляного полу
  • не пуйде – не піде
  • шибка – скло у вікні
  • лаштавать – готувати, лагодити (напр.- налаштуй парасятам їсти)
  • сулія – 4-х літровий бутиль
  • кабеняк – давній одяг
  • тепер чи теперя – зараз
  • чуччо – ось тільки, що
  • таді, тадіе – тоді
    Джерело с. Ушня да с. Асьмаки Менського району

Пропоную долучитися до акції «Кожне сільце має слівце» і вам. Надсилайте до редакції «Сіверщини» слова, що їх використовують (або використовували) у вашому селі.

Пагутаримо!




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Року Божого 1565-го в родині не дуже заможного подільського боярина Наливайка наро-дився син, якого нарекли Семерієм. У пізнішій традиції це старовинне ім'я змінилося на Северин. Йому судилося стати видатним гетьманом Війська Запорозького, якого в народі називали не інакше як «наш цар Наливай». Після смерті чоловіка мати Наливайка разом з меншим сином оселилася в Острозі, де проживав і вчився її другий син Дем'ян. Старший брат майбутнього полководця на переломі XVI і XVII століть став відомим церковним і культурним діячем України-Русі. В Острозькому колегіумі здобував освіту і молодший з Наливайків. Однак, як виявилося, на відміну від брата-інтелектуала, Семерія привабила не книжна вченість, а нестримна козацька стихія війни.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka