Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 28 березня 2024 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Дмитро Байда-Вишневецький – перший організатор донського коз

Дмитро Байда-Вишневецький – перший організатор донського козацтва.

Не полюбляють сучасні російські дослідники згадувати про те, що перші підвалини організованого козачого життя на Дону були закладені відомим українським воєнним та політичним діячем 16-го століття, волинським магнатом та черкаським старостою, князем Дмитром Вишневецьким, який залишився в пам’яті нашого народу під іменем козака Байди з відомої історичної пісні. Навіть зі сторінок Інтернету старанно вимазуються згадки про ту визначну роль, яку відіграв князь Дмитро у справі становлення козацького ладу на Дону. Так, ще 2010-го року, з російської Вікіпедії, зі статті, присвяченій Байді, можна було дізнатися докладно про те, як примхлива доля пов’язала Дмитра Вишневецького з козацьким Доном. Зараз, через три роки, від того докладного описання залишилися лише куці уривки, які не дають російськомовному читачеві можливості довідатися, як і з чого насправді постало донське козацтво. І це не зважаючи на те, що про роль Дмитра Вишневецького в організації Донського війська, писали свого часу найавторитетніші історики, як українські (Маркевич, Яворницький), так і російські (Татищев, Карамзін). Але вшанування українців, як одних з творців Російської держави, суперечить планам її сучасних керівників, яке насаджують в російському суспільстві зерна неправди щодо України та її героїв. Тому спробуємо тепер відновити справедливість щодо князя Вишневецького та його Донського походу.

Як відомо, православний шляхтич, князь Дмитро Вишневецький, народився 1517-го року, у родинному маєтку Вишнівці на Волині (тепер Збаразький район Тернопільської області). Поступивши на службу Литовсько-Польській державі, до складу якої входила тоді Україна, князь Дмитро 1551-го року був призначений королем Сигізмундом старостою Черкаським та Канівським, порубіжних українських фортець на шляху до турецьких володінь та Криму. Усією душею переймаючись справою захисту українських земель від ворожих набігів, Вишневецький вирішає опанувати Степом, створивши за дніпровими порогами воєнну базу, з якої можна було б стежити за пересуваннями ворогів в їхньому русі на Україну, і разом з тим, наносити превентивні удари по Криму та турецьким фортецям в Північному Причорномор’ї. Брати участь у бойових діях в умовах Степу могли лише люди відчайдушні, такі, що звикли до кочового життя, та розумілися на різних хитрощах своїх ворогів. Такими людьми були українські дніпровські козаки, яких князь Вишневецький зорганізував навколо цієї воєнної бази, що він створив на острові Хортиця. Таким був початок Запорізької Січі.

Але литовсько-польському уряду не дуже сподобалася ця активна політика, яку провадив князь Вишневецький у відношенні до Туреччини та Криму. Блискучі походи запорізьких козаків проти Кримського ханства змусили короля Сигізмунда боягузливо виправдовуватися перед ханом, що це нібито козаки зробили без згоди поляків. Сварки з королем призвели до того, що Вишневецький з козаками відмовився від королівської служби, та 1558-го року відправляється до Москви, на запрошення першого російського царя Івана Грозного.

Іван Грозний хоч і був людиною жорстокою, але мав разом з тим і адміністраторський, і політичний хист. Він відразу побачив в Вишневецькім талановиту людину, саме таку, яка потрібна була молодій Російській державі для того, аби позбавити Москву від загрози постійних нападів з боку турків та татар. І дійсно, одне ім’я Дмитра Вишневецького наводило страх на південних ворогів слов’ян. Відомий український історик Дмитро Яворницький згадував у своїй «Історії Запорізьких козаків», що дізнавшись про те, що Іван Грозний з військом вирушає до Лівонії, кримський хан зібрав величезну орду і вирушив на Москву. Але незабаром розвідка йому доповіла, що в Москві залишилися страшні для нього люди: Вишневецький та Шереметєв, з частиною війська. Цього було досить, щоб татари з півдороги повернули назад до Криму.

1560-го року князь Вишневецький на чолі 5000 козаків вирушає у похід проти Кримського ханства. Козаче військо підійшло до устя Дону та обложило турецьку фортецю Озів, за допомогою якого турки контролювали північно-східне узбережжя Озівського моря. Здобути могутню фортецю штурмом Вишневецький не зміг, але вирішив переграти турків тактично, навіки перекривши їм через Дін шлях у глибину Росії та на схід України. У 70 кілометрах від Озова вверх по Дону князь Дмитро засновує козацьке містечко, яке називає Черкаський городок, на згадку про українські Черкаси, де розпочиналася його бойова служба, і звідки походили його запорізькі козаки. Так само як Запорізька Січ мусила перекривати шлях татарам та туркам вверх по Дніпру, Черкаський городок перекривав їм шлях по Дону. Першим донським отаманом став теж виходець з Черкас Михайло Черкашенин, з якого і розпочинається справжня, не вигадана сучасними міфотворцями, історія Донського козацтва.

Залишивши козацьку сторожу на Дону, Дмитро Вишневецький з рештою війська іде на Кубань, і після звитяжних перемог повертається до Москви. Черкаський городок з цього часу стає осередком козачого життя на Дону, а згодом, під іменем Черкаська, столицею всього Війська Донського. Центром донського козацтва він залишається майже 250 років, до 1805-го року, коли отаман Матвій Платов переносить столицю козаків на нове місце, надавши їй, на згадку про стару, ім’я Новочеркаська. Те ж перше поселення, яке заснував князь Дмитро Вишневецький, тепер називається станиця Старочеркаська, і розташована в Аксайському районі Ростовської області.

Першими поселенцями Черкаського городка були українські запорізькі козаки, що прийшли у Росію разом з Дмитром Вишневецьким. Вони і стали ядром майбутнього донського козацтва. Але з часом, все більше і більше ширилися лави донських козаків за рахунок російських кріпаків, що втікали з Центральної Росії з-під влади своїх панів. Українська сутність донців все більше розмивалася під впливом російської стихії, в результаті чого і склався вельми своєрідний донський субетнос російської нації. Під впливом сучасного російського націоналізму, тепер на Дону не дуже полюбляють згадувати Дмитра Вишневецького, як засновника свого війська, і це не зважаючи на те, що в якості такого Байду-Вишневецького зображали найбільші російські історики минулих століть, наприклад Василь Татищев у своїй «Історії Російської з найдавніших часів». Але, як-то кажуть – новий час, нові й пісні…

На московській службі Дмитро Вишневецький знаходився не довго. Його успіхи у боротьбі з татарами, зростання авторитету серед козаків, як і незалежний характер українського шляхтича, занепокоїли російського царя, який з підозрою відносився до будь-яких конкурентів. Проти Вишневецького розпочалися утиски з боку державних чиновників, і вже 1561-го року він повертається на Україну, в Черкаси. Польсько-литовський сейм приймав і вітав Вишневецького, цінуючи, як і раніше, дуже високо. А от Іван Грозний такими словами відізвався про князя: «Прийшов, як пес, і втік, як пес; а шкоди від нього мені, государю, і моїй державі не було», зовсім в дусі тодішньої московської вдячності за всі послуги Вишневецького перед його державою. Нагадаємо, що князь Дмитро на 13 років був старше царя Івана, і приходився йому родичем по царській матері, Олені Глинській, але для тодішнього російського володаря правил чемності ніколи не існувало.

Після повернення з Росії Дмитро Вишневецький важко захворів, і навіть думав, що його було отруєно на Москві, але одужав, і знову завзято взявся за справу відродження запорізького козацтва. 1563-го року до Вишневецького звернулися молдавські бояри, які обрали його господарем Молдавії, та просили допомоги від запорізьких козаків у боротьбі з турецьким ставлеником. Байда-Вишневецький відправився до Молдавії, але зазнав поразки, був взятий у полон, і потрапив до рук турецького султана. Після жорстоких тортур його було страчено у Стамбулі.

В українську історію князь Вишневецький увійшов як героїчний козак Байда, який до самого кінця не корився туркам, та був засновником Запорізької Січі. Набагато менше згадують про Вишневецького, як про організатора Донського війська, і даремно. В Росії полюбляють забувати і чорніти ті історичні факти, в які ще вчора вони сліпо вірили, але не годиться нам, українцям, страждати історичним безпам’ятством у відношенні до славних справ своїх власних предків. Тож не забудемо, що у зародженні козацтва на Дону є і наших рук діло.



Дмитро Байда-Вишневецький – перший організатор запорозького та донського козацтва.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Потужним імпульсом консолідації українського козацтва та формування його самосвідомості стала Запорозька Січ. Вона була могутнім форпостом національно-визвольного руху в Україні та боротьби проти іноземної агресії. З різних причин неодноразово змінювалося місце розташування козацької твердині на Запорожжі. Історики доклали чимало зусиль до пошуків документальних матеріалів про організацію Січі за дніпровськими порогами, проте питання про час і місце її виникнення через брак прямих свідчень залишається дискусійним.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka