Від часу поразки шведсько-українських сил у Полтавській битві 27 червня 1709 року Український гетьманат став розглядатися російським урядом вже не як залежна союзницька держава, а як одна з провінцій (хоча і з залишками багатьох автономних ознак), що дісталася Москві на правах переможця у Північній війні 1700-1721 років. І хоча маріонетковий уряд лівобережного гетьмана Івана Скоропадського все ж таки намагався відстоювати «стародавні вольності» України-Русі, однак з часом вона почала поступово перетворюватися на обтяжливий бюрократичний додаток до державно-політичної системи новопосталої на теренах Євразійського континенту Російської імперії.