Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 22 липня 2018 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Монастирське землеволодіння
Іван Крип'якевич - "Богдан Хмельницький"

Монастирське землеволодіння

Хоч феодальні порядки на Україні в ході війни були значно ослаблені, проте пани не втрачали надії знову підкорити колишніх підданих і взяти владу в свої руки. Історія розвитку суспільства не раз підтверджувала, що відживаючі класи завжди уперто захищають власні інтереси. До своєї мети феодали прямували різними шляхами — то відкритою боротьбою проти селянства, то різними підступами.

Головним захисником шляхетських інтересів на Україні був Адам Кисіль, який завжди плів інтриги серед козацької старшини і намагався навіть Хмельницького схилити до згоди з шляхетською Польщею. Основне завдання, яке він собі ставив, це посіяти розбрат між козаками і селянством. Під час переговорів у Переяславі в лютому 1649 р. Кисіль закликав Хмельницького, щоб він «простого мужицтва під протекцію не брав і наказав слухатись панів», бо, мовляв, найкращий лад такий, «щоб мужики орали, а козаки воювали» 1. Після Зборівського миру Кисіль переконував Хмельницького, що необхідно негайно скласти реєстр і виключити селян із Запорізького війська, бо, начебто, причиною повстання є селяни, які хочуть Кета ти козаками. Шляхта погоджувалася таких селян відпустити: «Ті, що впросяться до реєстру, нехай здорові будуть козаками, хай ідуть до війська з своїм майном». Інші селяни повинні були підкоритися панам. «Хто хоче залишитися, щоб був послушний своєму панові, щоб не важився ніякої корогви підіймати і збирати куп». І на це гетьман повинен дати свої універсали «під військовою карою». Кисіль вимагав, щоб гетьман дозволив старостам і підстаростам «телитися на Україні на старих місцях: «Адже нічого це не шкодить, що один слуга буде підстаростою в королівщині, або старостою в дідичних маєтках, все-таки вже зачнуть приходити прибутки, і буде Взнати, що вже мир і згода...» 2.

Такими хитрощами, поступово займаючи колишні свої маєтки і підкоряючи своїй владі селян, шляхта намагалася повернути собі панівне становище на Україні.

До цього ж прагнули всі магнати, велика шляхта і вище духовенство, а також частина козацької старшини, яка хотіла зайняти становище великих землевласників. Почалася запекла боротьба панів за землю і владу, яка привела до повного відновлення феодального землеволодіння, хоч і в дещо інших формах, ніж було раніше.

Першими повернули собі свої землі православні монастирі. Під час війни деякі з них опинилися в огні селянських повстань і були зруйновані. Так сталося з Густинським монастирем, який, за словами монастирського літопису, козаки «розграбовали, чернцов окрутне мордовали, били і іних в смерть побили» 3. Зруйнований був також монастир у Депешах на Житомирщині4. Інші монастирі, зокрема найбагатші київські монастирі — Печерський, Михайлівський, Флорівський — теж потерпіли від війни. Уціліли тільки їх основні садиби, щодо земель, то здебільшого їх доля була така ж, як і інших панських маєтків — їх захопили селяни і козаки. Прикладом можуть служити вгадані вище села Максаківського монастиря. . Монастирі вжили термінових заходів, щоб повернути собі втрачені землі. Вже в червні 1648 р. в таборі Богдана Хмельницького з'явилися посланці Густинського монастиря 5, а слідом за ними й інших, прохаючи гетьманського захисту. Хмельницький одразу взяв їх під свою «протекцію і оборону» 6 та надав їм ряд оборонних універсалів. Таке прихильне ставлення до монастирів і церков Хмельницький пояснив в універсалі Богоявленському монастирю в січні 1651 р.: «Поневаж всемогущею своєю рукою десною Бог і створитель неба і землі сподобив мні неприятелей і гонителей всходной православной Церкви, матки нашой, ляхов з України в Польщу далеко прогнати, старанє маю пильноє около благоліпія церквів божих і монастирей, для розмноженя хвали божой»7. В універсалі Микольському Пустинському монастиреві в листопаді 1651 р. він зазначав, що Запорізьке військо завжди виступало на захист інтересів православної церкви: «Бо перед тим козаки морем і землею і шаблею с праци своєї виживленє міли і церкви божії надаряли» 8. В інших універсалах він посилається на давності монастирського землеволодіння — «реферуючисе во всем до права давного» 9, що ці землі даровані монастирям «от благочестивих князей и панов побожних хрестиянских ктиторов» 10. Гетьман і старшина прихильно ставилися до монастирів, беручи до уваги їх заслуги перед православною вірою, те, що православне духовенство переслідувалося шляхетською владою і частина його брала участь у Визвольній війні. Старшина вважала духовенство своїм союзником; церква мала великий вплив на маси. Допомагаючи монастирям зберегти їхні землі, старшина діяла і на свою користь, бо поряд з монастирським землеволодінням їй легше вдавалося зберегти і розширити маєтки.

Велику кількість універсалів Богдан Хмельницький видав київським монастирям. Як уже згадано вище, в грудні 1648 р. гетьман наказує підданим Печерського жіночого монастиря у Підгірцях та «новим козакам», що під час війни не хотіли іти в козацтво і пішли під владу монастиря, щоб «послушні були і работи всілякі виконували» 11. Водночас гетьман віддав Флорівському монастирю села Великі і Малі Дмитровичі та Вишеньки12.

У листопаді 1649 р. він заборонив козакам з Глевахи, Малютянки і Юрівки нищити ліси Михайлівського Золотоверхого монастиря 13.

Ряд універсалів одержав Микольський Пустинський монастир. У березні 1649 р. «ведлуг стародавних уживаня прав и привилєєв» гетьман дозволив монастиреві ловити рибу на плесах біля Городища і Максимівки14. У квітні 1650 р. він погодився на те, що монастир «за слушним правом» посилає свого урядника до Максимівки і Городища, «кгдиж тоє надано... на місце святоє од православних продков наших» 15. У серпні 1650 р. Хмельницький заборонив будь-кому перевозити купців човнами через Рось, бо в Конончі монастир тримає свій пором16 . У серпні 1651 р. він писав, що «яко іншой шляхте добра своє волно обиймат», так і Микольський монастир посилає своїх урядників до Максимівки, Городища та Вереміївки17. У травні 1652 р. наказав, щоб за давніми привілеями монастиря козаки, які мали свої садиби на монастирських землях в Ковалині і Дівичліску, платили монастиреві данини, «яко давний звичай бивал» 18. У березні 1656 р. «для поратунку монастирского» Хмельницький дозволив збудувати млин у с. Совин, на р. Росі, і наказав, «аби оним в будованю того млина жадноє перешкоди і перенагабаня чинити ніхто не важился і не зборонял, также і до пожитков їх не втручался» 19. У червні 1656 р. він закріпив за монастирем с. Копійковщина, або Павловичі, яке на монастир «през побожних ктиторов... єст фундованоє» 20. Межигірський монастир одержав від Хмельницького у травні 1651 р. універсал на подарований мельником Михайлом Івановичем Харковецький ставок, де ченці почали будувати млин21 .

Печерському монастиреві Хмельницький у грудні 1651 р. дав оборонний універсал на хутір Бузуків, беручи до уваги «уневерсали от кілкадесят літ і прошлих гетманов Войска нашего Запорожского на тот ґрунт наданиє» 22. У травні 1651 р. він наказав відмежувати монастирську пасіку від інших земель, щоб монастир не мав шкоди від сусідів, та зігнати тих, хто зайняв монастирські землі23.

Захищаючи Видубицький монастир, гетьман у травні 1654 р. заборонив козакам з Лісників і Ходосівки ловити рибу в монастирських озерах в Калинівщині та інших урочищах24.

У чолобитній церкві 1654 р» видубецькі ченці просили повернути їм села Ігнатківці та Ігнаткове, відписані Євстафієм Дашковичем, а зараз «от Трипольских отняти», а також лісницькі землі — Куликів, Гнилець, Кальний Луг, «котория землі на три милі в длину в праве описани, а от княжні Корецкой єсть насильством отнятиє» 25.

На Лівобережжі опікою гетьмана найбільше користувався Густин-ський монастир. Відомо 16 універсалів, які він одержав на охорону і збільшення своїх володінь. У червні 1648 р. Хмельницький дав наказ не чіпати монастирського майна і покарати «своєвільників», які пограбували монастир26 У липні 1648 р. гетьман погодився не брати до війська монастирських підданих з Маціївки і наказав не порушувати монастирських хуторів, пасік, лісів та сіножатей27. У жовтні 1649 р. він віддав монастиреві млин у Валках28 і наказав селянам з Маціївки бути послушними монастиреві29. У липні 1652 р. він наказав повернути ченцям несправедливо відняті два кола в тому ж млині30.

Узявши Максаківський монастир «под протекцію і оборону нашу», гетьман закріпив у травні 1651 р. за ним села Холми, Ядутин, Пральники, Високе, Красностов і Максаки31; це він підтвердив універсалом від жовтня 1654 р. 32, а в червні 1656 р. наказав не чіпати монастирських лісів і сіножатей33.

Землі Макошинського монастиря охороняв наказний гетьман Іван Золотаренко універсалом від червня 1654 р.: «Гдиж таковоє мієм росказаніє от єго милости пана гетмана Богдана Хмельницкого, абисмо того стеригали найбарзій, абися жадниє кривди и перепони в грунтах монастирских не діяли» 34.

За Батуринським Крупецьким монастирем Хмельницький у березні 1655 р. затвердив землі, відписані у свій час Осолінським. «Нічого в том не нарушаєм і не отиймаєм і тим універсалом нашим покріпляєм и ствержаєм» 35; це були села Спаське Поле, Божок, Любитів, Заболотів, Озаричі «з отчиною, с сіножатьми, полями і зо всіма пожитками» 36. У 1656 р. гетьман закріпив за монастирем млинок під Липовим, подарований ченцям мельником Тимошем Васильовичем37.

У квітні 1656 р. Хмельницький залишив землі за Гадяцьким монастирем і наказав, «жеби жаден с козаков и поспулства до тих грунтов і пуль монастирских не втручалсе і перешкоди отцом не чинил» 38.

За Мгарським монастирем гетьман затвердив у квітні 1655 р. землі, надані Раїною Вишневецькою39, а у травні того ж року — с. Вільшанку з монастирськими млинами40.

Проте монастирі не задовольнилися тим, що забезпечили за собою землі, які їм належали до війни; використовуючи сприятливі обставини, вони намагалися придбати собі нові маєтності. Насамперед вони вимагали для себе земель, які належали католицькому духовенству, а також частину тих земель, що залишалися без власників. Хмельницький ішов назустріч цим домаганням і щедро роздавав монастирям села і містечка.

Уже в грудні 1648 р. київський жіночий монастир Флора і Лавра одержав у володіння Великі - і Малі Дмитровичі та Вишеньки, села, залишені паном Гуменецьким, і гетьман наказав селянам визнавати владу монастиря 41.

У січні 1651 р. гетьман віддав Богоявленському Братському монастиреві с. Мостища, яке належало київським домініканцям, «зо всіми приналежними ґрунтами, полями, сіножатми, лісами і всіми млинами і пожитками» 42. У січні 1656 р. той самий монастир одержав єзуїтські маєтки Ксаверів, Мухоїди, Сарновичі, Оби ходи, Базар, Плисецьке і Чорногородку під Васильковом43. У чолобитні до царя 1654 р. Братський монастир «просив закріпити за ним містечко Новосілку і три села, що їх залишив у заставі Адам Кисіль, за свій борг у сумі 10 тис. крб., а в зв'язку з тим, що містечко було знищене, він хотів замінити його на містечко Мену або Кобижчу. За борг шляхтича Воронича в сумі 1000 крб. монастир намагався одержати його землю у Ржищеві» 44.

Межигірський монастир у грудні 1653 р. одержав від гетьмана с. Чернин «с подданими... і со всіми пожитками і приналежностями, з давних часов до того села належачими» 45, а в березні 1656 р.— містечко Вишгород і села Петрівці та Мощони46.

Михайлівському Золотоверхому манастиреві Хмельницький у травні 1654 р. віддав містечко Вигурівщину і наказав, щоб ігуменові «вцале вшелякиє пожитки доходили і жаден жеби грунтов тамошних і се но жат не займовал» 47. У 1655 р. монастир одержав універсал на млин на р. Краснуші під Трипіллям48. У 1654 р. ченці просили царя затвердити за ними Вигурівщину і надати їм містечко Стайки, яке належало пану Брезовському, бо цей пан заволодів чотирма монастирськими селами, що відійшли від монастиря, «будучи за рубежем» 49.

Михайлівському жіночому монастиреві гетьман надав містечко Ходосівку і село Креничі, «аби они законници... могли гді хліба достать» 50 .

У вересні 1656 р. Хмельницький затвердив новозаснованнй монастир на р. Ірдині і надав йому баклійські й орловські хутори «з при нале житостями їх», Ста рос Ілля баклійське з Будищами, Смольчинці орлівські з Будищами, з землями, полями і лісами,— з точним описом меж,— «варуючи того значне... аби в наданю нашом ніхто з войска нашего не важился тому містцу святому найменшої кривди чинити» 51.

Велику кількість земель одержали лівобережні монастирі. Ніжинський полковник Іван Золотаренко у грудні 1653 р. віддав у володіння Ніжинському монастирю млин у Нових Млинах, на р. Сеймі, а Хмельницький затвердив це 52. У листопаді 1654 р. гетьман затвердив універсал ніжинського полковника, за яким монастиреві надано містечко Мрин і приналежні до нього села53. Ніжинський монастир одержав від Хмельницького також містечко Салтикова Дівиця і села Блистова, Стольне, Волосківці і Степанівка 54.

Макошинському жіночому монастиреві ніжинський полковник Григорій Гуляницький дав «до заживаня» деякі землі, залишені шляхтою — «поля панские завоевание» 55 . У квітні 1655 р. Хмельницький надав Батуринському монастиреві с. Хмелів «зо всім пожитком» 56, а в 1656 р.— с. Коренецька57.

Ряд нових земель та угідь одержав Густинський монастир: у травні 1655 р. с. Полове 58, одне млинове коло у Валківському і мірочку в Шкурятишиному млинах59; у лютому 1656 р. дозвіл на вилов риби у Вовчих Озерах60; у квітні 1657 р. рішенням військового суду — с. Левки 61. Мгарському монастиреві Хмельницький віддав у січні 1653 р. млин в Тишках62, у червні 1656 р.— с. Лука і Хитці 63, в липні 1657 р.— луки, що належали бернардинам в Лубнах 64, і невідомо, коли саме — с. В'язівок 65.

Зібравши звістки про монастирське землеволодіння, маємо можливість скласти такий список затверджених і новонаданих монастирям земель:

МонастирЗемлі
затвердженіновівсього
Київський Флорівський - 3 3
>> Микольський Пустинний 8 - 8
>> Богоявленський Братський - 14 14
>> Михайлівський Золотоверхний 1 3 4
>> Михайлівський жіночий Київський Видубецький 4 - 4
>> Печерський 1 - 1
>> Печерський жіночий 1 - 1
Межигірський 1 4 5
Батуринський 6 2 8
Гадяцький 1 - 1
Густинський 2 3 5
Ірдинський - 4 4
Макошинський 1 1 2
Максаківський 6 - 6
Мгарський 2 5 7
Ніжинський - 7 7

Цей список, звичайно, неповний, є дані тільки про частину монастирських земель, тут, наприклад, згадується тільки один маєток Печерського монастиря, який, проте, ще до 1648 р. володів кількома Десятками сіл; отже, невідомо, як цей монастир відновив своє землеволодіння. Немає також відомостей про володіння білого духовенства насамперед про численні землі київської митрополії. Тільки з нагоди обрання Лазаря Барановича чернігівським єпископом Хмельницький універсалом від травня 1657 р. наказав, щоб ніхто «маєтностей, помененому єпископству належачих і где колвек знайдуючихся... отцу єпископу албо засланним на то от єго милости особам заєжджати і в посесію обирати не перешкожал» 66. Не цілком з'ясованим лишається питання, чи справді монастирі і духовенство змогли взяти у своє володіння землі, надані їм гетьманськими універсалами. Цілком ясно, що монастирі вживали всяких заходів, щоб цього досягти, проте вони не завжди були в силі з цим справитись. Так. Микольський Пустинський монастир у квітні 1650 р. висилав свого «урядника» до містечок Максимівки і Городища з універсалом гетьмана, в якому наказано міщанам бути послушними монастиреві; або, очевидно, монастирський представник не добився нічого, бо в липні 1651 р. ченці знову послали свого «урядника» до тих самих містечок з новим гетьманським наказом міщанам підкоритися владі монастиря 67. Селянам у Маціївці гетьман двічі наказував стати підлеглими Густинського монастиря 68. Незважаючи на два універсали Хмельницького (від 1651 і 1654 рр.), селяни з Холмів. Ядутина та інших сіл не визнавали влади Максаківського монастиря 69. І пізніше Холми лишалися вільним селом 70. У багатьох універсалах є накази гетьмана, щоб ніхто не втручався до справ монастирських земель і підприємств — очевидно, такі випадки траплялися нерідко.

Проте треба гадати, що монастирі в основному здійснили свої прагнення і не тільки повернули собі давні землі, а й заволоділи новими, одержавши на них гетьманські універсали. Монастирське землеволодіння, таким чином, було збережене . Ці успіхи духовенства мали великий вплив на відродження всього феодального землеволодіння. Був відкритий шлях, яким і інші середні та великі землевласники могли повернути втрачені землі. Цим шляхом пішла також шляхта.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Початок третього тисячоліття остаточно переконав військових інтелектуалів у тому, що найефективнішою зброєю в боротьбі з противниками є так звані психологічно-інформаційні війни. Однак, як кажуть, все нове є добре забуте старе. Подібні війни між різними народами й країнами велися ще з давніх-давен. На території Централь-но-Східної Європи в новий час всесвітньої історії їх започаткував не хто інший, як видатний державний і військовий діяч, славетний гетьман Богдан Хмельницький.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka