Курське князівство знаходилося на периферії політичного життя тодішньої Русі-України. Через те ми знаємо не дуже багато подробиць з його історії, адже загальноукраїнські літописи приділяли Курську досить мало уваги. Здається, першим князем у Курську з династії Рюриковичів був Всеволод, у 1068-1069 рр. Але остаточно князівським уділом Курськ стає приблизно з 1094-го року. Ми навіть не маємо достеменних дат, коли у князівстві князював той чи інший князь, тому і досить деякі історики продовжують сперечатися на цю тему. У наведеному нижче списку курських князів ми додержуємося тієї хронології, що наводить у своїй праці «Князівські династії Східної Європи» сучасний український дослідник Леонтій Войтович.

КУРСЬКЕ КНЯЗІВСТВО.

Останній князь Курський Василь Дмитрович був убитий ординцями, після чого Курськом, за деякими відомостями, керував татарський баскак Ахмат.

З усіх наведених у цьому списку князів, мало хто заслуговує на пильну увагу. Згадаємо лише Ігоря Святославовича, славнозвісного героя «Повісті про Ігорів похід», який до того як стати князем у Новгороді-Сіверському та очолити похід проти половців у 1185-му році, князював саме у Курську, у 1164-1178 рр. Разом з ним у поході був і молодший брат Всеволод, який тоді, після Ігоря, успадкував його престол у Курську та Трубчевську, та привів до брата відважних курян-вояків. «А ті куряни - свідомі воїни, під трубами повиті, під шоломами злеліяні, з кінця списа вигодувані. Шляхи їм відомі, яруги їм знайомі, луки в них напружені, сагайдаки відчинені, шаблі вигострені; самі скачуть, як сірі вовки у полі, шукаючи собі честі, а князю слави» - сказав про них автор «Слова».

Згадаємо тут і курського князя Олега Святославовича, учасника битви на Калці з татарами 1223-го року. Навіть після жахливого спустошення Русі Батиєм, змогло на недовгий період відродитися Курське князівство, але 1278-го року остаточно його занапастив золотоординський правитель Ногай. Відродилося руське життя у Курську лише у 1-й половині 15-го століття, коли Курська земля, разом із іншими українськими землями, добровільно увійшла до складу Великого Князівства Литовського.

Печатка з тризубом Ізяслава Володимировича, курського князя у 1094-1095 рр.

До змісту