Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 29 березня 2024 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Переднє cлово
Віктор Брехуненко - "Морські війни українських козаків"

Переднє cлово

Морські війни козаків, без сумніву, належать до найславетніших сторінок історії українського військового мистецтва. "Засвітившись" на морі ще в кінці XV ст., українські козаки швидко стали досвідченими "морськими вовками", а вже на початку XVII ст. набули слави найдошкульніших ворогів турецького флоту в Чорному та Азовському морях. Своєю вправністю в морському бою, відчайдушністю й дотепністю при штурмах прибережних фортець козаки викликали непідробне захоплення в сучасників. Французький посол у Стамбулі Філіп де Арле де Сезі називав у 1625 р. козаків "господарями Чорного моря". Посланець шведського короля Жак Руссель звертався в 1632 р. до українських козаків як до "володарів Дніпра і Чорного моря". Італійський мандрівник П'єтро делла Валле писав, що "немає таких турецьких міст навколо Чорного моря, які б козаками не були б зайняті та пограбовані".

Навіть вороги - турки, - яким довелося повною мірою відчути на собі важку козацьку руку, "крізь зуби" визнавали неабиякі військові таланти й заповзятість українських козаків. "Козаки вчинили битву-бій такого рівня, що ангели в небесах були в захваті і били браво та були зачаровані від лютості бою", - писав, наприклад, про морську битву козаків з турецьким флотом біля Кара Хармана (1625) один з найдокладніших османських літописців Кятіб Челебі. Інший турецький автор, славнозвісний Наїма, з неприхованою злістю зазначав, що українські козаки і "на грані потоплення продовжували битися. Таких собак, збуджених та завзятих на спротив, як це козацьке плем'я... ще не бачено".

Своєю блискучою серією походів на Чорне море 1600-1640-х рр. українські козаки поклали край безроздільному пануванню турецького флоту. Те, на що не спромоглися навколишні християнські держави - Річ Посполита, Московія, Молдова, - зробили козаки. Козацькі чайки буквально затероризували противника. Загроза козацьких нападів дамокловим мечем висіла і над військовими суднами, і над торговими флотиліями, і над турецькими містами-фортецями. Козаки досягали навіть самої столиці Османської імперії - Стамбула. Турки мусили бути завжди на сторожі й відволікати значну частину свого флоту на вирішення проблеми козацьких нападів.

Важко переоцінити й внесок українського козацтва в доленосні війни християнських держав з Османською імперією. Під час знаменитої Хотинської війни 1621 р. 40 тис. козаків під орудою славетного гетьмана Петра Сагайдачного були головними рятівниками Речі Посполитої від "турецької хмари". Про це в один голос твердили сучасники. У1683 р. чисельний загін українських козаків перебував у складі армії польського короля Яна Собеського під Віднем, де у затятій битві вирішувалася доля турецької експансії в Центральну Європу. Без козацького війська та козацького флоту були б неможливі перемоги російської армії в Дніпровських походах 1695-1698 рр. та у війнах з Туреччиною XVIII- початку XIX ст. Зрештою, українським козакам судилося забивати останнього цвяха в домовину османської присутності на українській землі. Саме запорожці підібрали в 1790 р. Олександрові Суворову ключі до неприступної фортеці Ізмаїл у гирлі Дунаю, коли в "непереможного полководця" вже опускалися руки. Підчас війни 1828-1829 рр. задунайські запорожці забезпечили російському війську переправу через Дунай, що стало провісником загального успіху.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Степан Куницький під час свого гетьманування (із серпня 1683 року до березня 1684 року) на Правобережній Україні від імені польського короля Яна III Собеського зумів відродити у цьому регіоні козацький устрій, який був знищений тут у попередні роки під тиском тієї ж Корони Польської. Турецька загроза змусила Варшаву до поступок українцям. Розпочавши колонізаційні заходи на правобережних землях України, гетьман Куницький зміг підготувати ґрунт для своїх наступників у справі відтворення ними державних інститутів правобережної частини Українського гетьманату. Похід українського козацького війська через Молдавське князівство до Буджацького степу наприкінці листопада 1683 року — січні 1684 року відбувався у руслі боротьби християнських монархів Європи з Османською імперією та її васалами в останній чверті XVII століття. Здобувши перемогу над мусульманськими силами під Віднем 12 вересня 1683 року, польський король Ян III Собеський та австрійський імператор Леопольд І Габсбург при моральній і матеріальній підтримці Римського Папи Іннокентія XI та за допомогою Війська Запорозького намагалися перейти у наступ на позиції султана Мегмеда IV не тільки у Центрально-Східній, але й Південно-Східній Європі. Військова кампанія гетьмана Степана Куницького здобула великий розголос у багатьох країнах і ввійшла до анналів світової історії. Даний похід відбувався у руслі політики християнських монархів Європи по обороні від експансіоністських намірів Османської імперії.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka