Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 21 жовтня 2018 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Російська колонізація.
Володимир Маслійчук - "Слобідська Україна"

Російська колонізація.

Чимало філософів, літераторів, істориків прагнули по нити загадкову російську вдачу, яка стала основною рушійною силою для створення найбільшої континентальної імперії. Формування цієї вдачі багато хто пов'язує саме з колонізаційними процесами. Слов'янський переселенець іще задовго до виникнення Москви опановував великий простір Надволжя в суворій боротьбі зі складними природними умовами, знищуючи й адаптуючи місцеві фінно-угорські племена. Звідти оте тяжіння до гуртування (гуртом-бо легше розв'язувати неминучі в таких умовах проблеми), тяжіння до авторитетів, наполегливість у доланні небезпек та ворога, неспинне просування у важкодоступні закутки світу. Російські вкраплення в Слобідську Україну - це теж частина складного процесу залюднення територій і формування Російської імперії.

Висвітлюючи заселення Слобожанщини, важко оминути російські поселення, які подеколи виникли на території Слобідської України в той самий час, що й українські. Хоча російських переселень було непорівняльно менше, але інколи траплялося, що поряд виникали два села: одне українське, друге російське. От поблизу Харкова є Руські й Черкаські Тишки, Руська та Черкаська Лозова.

Окремі російські поселення починали своє існування побіля Білгородської лінії. Деякі російські села (Пожня, Люджа, Порозок) виникли поблизу російської фортеці Вольний (неподалік Охтирки). Часто це були поселення служилих людей, які жили доволі відособлено від українців.

Однак унаслідок низки обставин існували населені пункти зі змішаною людністю, наприклад село Хорошеве під Харковом, Маяцьк біля Ізюма. Нерідко траплялося, що російські дрібні служилі розпродавали свої землі й потрапляли в залежність від місцевих козацьких старшин. Яскраві приклади того - села біля Харкова: Бабаї, Уди, Жихор, які швидко узалежнилися від харківського полковника Григорія Донця; село Пушкарне - володіння сумської полковницької родини Кондратьєвих.

Посеред Слобожанщини існував етнічно розмаїтий Чугуївський анклав, заселений росіянами та калмиками. Однак поряд із Чугуєвом виникали суто українські поселення: Малинівка, Мартова, Печеніги. Українське населення доволі швидко переважило росіян й у фортеці Салтів. Контакти між росіянами і українцями часто були напруженими.

Слід зазначити, що російське населення Слобожанщини дуже багато перейняло від кількісно непорівняльно потужнішого сусіда - українців - особливо в мовному плані. Наприклад, слова «тирса», «кавун», «горище» міцно ввійшли в мову російських поселенців. Так само й українці перейняли масу російських лексем, не властивих українській мові, і то через тривалий контакт не лише з російським населенням, але й із російськими органами влади.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

«Він виявляє більше серця, ніж розуму», — ці слова, на нашу думку, найкраще характеризують гетьмана Михайла Ханенка як політичного діяча і просто людину. Так, він мав непогані людські якості, бажав щастя своїй рідній землі. Військові здібності та природний талант допомогли йому протягом шести років утримувати булаву. Разом з тим, він став заручником політики профранцузької партії у сеймі Речі Посполитої, яка використовувала його проти Петра Дорошенка. Отже, Михайлу Ханенку не вистачило політичного розуму державного діяча, він так і не зрозумів гетьмана Дорошенка в його прагненні утвердити єдину Українську козацьку державу.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka