Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 1 листопада 2014 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Подяка
Олег Тягнибок
ВО "Свобода"
акція
Жертводавці
лічилка
Перші літописні згадки про Стародубщину

Перші літописні згадки про Стародубщину

Володимир Мономах. Боротьба із половцями. Війна з Олегом. Постання династії Ольговичів на Чернігівщині.

Уперше в українських літописах Стародубщина згадується під час князювання в Чернігові іншого видатного давньоукраїнського князя – Володимира Мономаха. Осінню 1078-го року батько Володимира Мономаха Всеволод став великим київським князем, а сина свого посадив у другому по значенню після Києва місті – Чернігові. Ставши чернігівським князем Володимир Мономах усі свої сили прикладає для того, аби здобути для себе любов та пошану своїх теперішніх підданих – сіверян. На цей час найголовнішим ворогом Руської землі були половці, які щорічно творили набіги на руські землі. Своїми набігами непокоїли вони не лише прикордонні зі степом Київські та Переяславські землі, бували вони й у Чернігівщині, та доходили навіть до стародубських лісів. Так і у першу зиму Мономахового князювання у Чернігові, великий половецький загін на чолі з ханами Асадуком, Сауком та Белкатгином раптом, неждано з’явився під стінами Стародуба. Місто було узяте штурмом, пограбоване та запалене (сліди цієї пожежі виявлені в наші часи під час археологічних розшуків на стародубському Ринку). Узявши великий полон, половецькі хани відправилися до рідних степів. Але вже на переправі через Десну, поблизу Новгорода-Сіверського, їх наздогнав Володимир Мономах із чернігівським військом. У жорстокому бою половці були розгромлені, хани Асадук і Саук самі потрапили до Мономахового полону, а стародубські полоняники були звільнені та повернулися до Стародубу. Після цієї жорстокої поразки половці довго боялися ходить так далеко у сіверські землі. А Володимир Мономах уже на схилі свого віку, у своєму славетному «Повчанні дітям» писав про це так: «А в ту зиму повоювали половці Стародуб увесь, і я, йдучи з чернігівцями, на Десні узяв у полон князів Асадука і Саука, а дружину їх перебив. І наступного дня за Новим Городом розбили сильне військо Белкатгина, а полонених усіх відняли». Автор українського літопису приєднав «Повчання Мономаха» до свого хронографа, і таким чином з глибини століть дійшла і до нас перша письмова згадка про Стародуб та про Стародубщину.

Але чим більше ставало на Русі князів, тим більше виникало серед них суперечок. У 1094-му році владу у Чернігові захопив князь Олег, з роду місцевих, чернігівських Рюриковичів. Образився на Олега Володимир Мономах, залишившись без чернігівського уділу. Звернувся він до київського князя Святополка по допомогу. «Хай Бог нас розсудить», - вирішили князі та пішли війною на Олега. 3 травня 1096-го року здобули Мономах та Святополк Чернігів, а Олегу довелося тікати, і втік він саме до Стародуба. Цілих тридцять три дні провів Олег у обложеному Мономахом та Святополком Стародубі. Голод розпочався у місті, і місцеві мешканці умовили Олега розпочати з князями переговори. Довелося Олегу обіцяти Володимирові Мономаху, що приїде він до Києва на загальну князівську нараду, де князі вирішуватимуть, як їм керувати Руською землею, жити один з одним у злагоді, та обороняти разом рідний край від ворожих нападів. Наступного 1097-го року відбулася інша вікопомна князівська нарада у чернігівському місті Любечі. Домовилися тоді князі, що віднині кожен з них буде князювати зі своїми нащадками у своєму родовому князівстві, а суперечок поміж руськими князями більше не буде. Так розпочалася на Русі удільна епоха, а в Чернігівському князівстві влада перейшла до династії Ольговичів, нащадків Олега. З цієї династії були й перші стародубські князі, які князювали на Стародубщині у 12-13 ст.ст.

До змісту




Київський путівник
Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

Тудовляни – етнографічна група білорусів на заході колишнього Ржевського уїзду Тверської губернії (за іншою версією, залишки окремого корінного слов’янського етносу цих країв). У вузькому сенсі – мешканці старовинних волостей Старий Туд, Молодий Туд і Туд-Скаваратинь на обох боках річки Туд, правої притоки Волги. У широкому сенсі назва «тудовляни» вживалась етнографами XIX століття для позначення всього білоруськомовного населення Верхньої Волги.

Дружні ресурси
Дух Волі - суспільно-політичне інтернет-видання
Школа Бойового Гопака 'ХОРС', м.Павлоград
Ідея та створення сайту - Haidamaka