Незалежний інформаційно-освітній ресурс
Сьогодні 21 січня 2018 року
контакти
haidamaka@ukr.net
ICQ: 165311012
Внесок на розбудову
Гаманці web-money:
гривні - U120839574248 долари - Z638725061953
євро - E197392062209
Партнери сайту
Блог про митецтво, науку та подорожі
Жертводавці
лічилка
Великий колонізаційний потік.
Володимир Маслійчук - "Слобідська Україна"

Великий колонізаційний потік.

Залюднений Слобожанщини справді було яскравим спалахом енергії українського народу. Проте водночас виходить, що найкращі представники цього народу не наводили лад, не шукали порозуміння, а вирушали якнайдалі від заворушень та веремій до «спокійних» земель Слобожанщини. Разом із заселенням сходу України спостерігаємо значне спустошення козацького Правобережжя, особливо в 70-ті рр. XVII ст.

Та вже на початку 80-х рр. Правобережна Україна знову почала інтенсивно залюднюватися. 1680-1681 рр., під час спорудження Ізюмської лінії, багато слобожан, не витримуючи навантажень, поверталися на правий бік Дніпра. Зокрема, це 1681 р. зробили мешканці Вільшани. Царський уряд (Намагався переймати таких утікачів і стримувати зворотне переселення. Далі колонізаційний потік поволі повертав на південь Правобережжя, до сучасної Кіровоградщини.

Ще одна деталь: український колонізаційний потік не прямував винятково в напрямку Слобожанщини. Інтенсивно заселялося загалом слабко залюднене до середини XVII ст. Лівобережжя, особливо Полтавщина. Виникали нові села й міста. Приорільські, близькі до Запорожжя слободи Полтавського полку (Нехвороща, Маячка. Царичанка, Келеберда), почали осіло освоюватися лише в 70-х рр. XVII ст. Часи гетьманів Івана Самойловича та Івана Мазепи - доба економічного розвитку та стабілізації в лівобережній Гетьманщині («класична епоха» в її історії), і саме в цей час виникла велика кількість населених пунктів, особливо осаджених новими поміщиками, козацькими старшинами сіл та слобід.

На самій Слобожанщині колонізаційний процес змінював свої ритми, але не припинявся. Навіть у 60-х роках XVIII ст. на сході Слобідської України, в Острогозькій провінції, натрапляємо на частих переселенців - родини із західніших частин Слобожанщини (з-під Сум, Охтирки, Харкова) які вирушали на нові землі, на освоєння західних берегів Дону. Мрії про землю, вільний режим вабили українців іще тривалі століття.

До змісту




Донщина і далі на схід
Східна Слобожанщина
Книга про Стародубщину
Лужицькі серби
Підляський архів
Джерела
Цікава стаття

«Опара ішов і проти царя, і проти короля, адже тим самим наче стояв за незалежність України в союзі з татарами і під протекцією Порти», — підсумовував короткочасну діяльність гетьмана Степана Опари відомий історик Дмитро Дорошенко. Цю думку підтримали і багато польських дослідників, відзначаючи, що Опара уособлював щораз більше стремління до незалежності. Хочемо наголосити на тому, що саме гетьман Опара, після відмови свого попередника Павла Тетері від задумів Богдана Хмельницького, намагався відродити багато чого з політики великого гетьмана. Одним з перших кроків в економічній сфері стало відбирання млинів і хуторів у польської шляхти, яка вже було поверталася в Україну з військами Яна II Казимира. Шляхом закликів доби Хмельниччини Степану Опарі вдалося на певний час сконсолідувати козацтво правобережної частини Українського гетьманату, яке втомилося від довголітніх внутрішніх та зовнішніх війн. На одній з козацьких рад Опара виступив із закликом «одміряти ляхам границю по Случ». Цей гетьман практично впровадив у життя турецько-татарський напрям в українській зовнішній політиці козацької доби. Саме шляхом Опари пішов його наступник Петро Дорошенко, який добивався незалежності України від Московської держави й Речі Посполитої за допомогою Стамбула та Бахчисарая. Очевидно, саме відвертий радикалізм як внутрішніх, так і зовнішніх політичних заходів не дозволив Степану Опарі довше втримати гетьманську булаву. Він став заручником політики Кримського ханства та їхнього зверхника в особі султана Мегмеда IV на примирення з Річчю Посполитою.

Дружні ресурси
Ідея та створення сайту - Haidamaka