Лише декілька імен українських діячів Східної Слобожанщини – несправедливо забутих сучасною Україною.

Олександр Склабовський (1793-1831). Після закінчення Воронізької семінарії навчався у Харківському університеті. Професор Харківського університету, де викладав поезію. У 1819-1820 рр. разом з Григорієм Квіткою-Основ’яненком був редактором журналу «Український Вісник», а у 1824-1825 рр. «Українського Журналу» (разом з Гулаком-Артемовським). Обидва журнали ліквідовані за вимогою імперських урядових кіл.

Григорій Вашкевич (1837-1923). Український філолог, шевченківець. Уродженець Подоння. Співробітник українських видань – «Основи» і «Київської старовини». Друг і поклонник Тараса Шевченка, Миколи Костомарова. Брав участь у редактуванні останнього прижиттєвого видання «Кобзаря» 1860-го року, і першого посмертного 1867-го, набагато повнішого. В архіві Вашкевича збереглися автографи творів Тараса Шевченка («Гамалія», «Тарасова ніч», «Марку Вовчку» та інші), лист Кобзаря до Д. Каменецького, шевченківський офорт «Старець на кладовищі», фотографії та копія посмертної маски поета, які під час святкування 100-річчя Шевченка, 1914-го року, Вашкевич передав Українському науковому товариству в Києві. Два портрети поета Вашкевич переслав до Вороніжу, але вони загубилися у Росії, і дотепер не знайдені. В 1911-му році брав участь у організації шевченківської ювілейної виставки в Києві.

Олекса Коваленко (1880-1927). Український поет і видавець. Народився на хуторі Власові Бирюцького повіту Воронізької губернії (тепер Олексіївський район Білгородської області), у селянській родині. В молоді літа брав участь у революційному русі, і в сімнадцятирічному віці був висланий до Сибіру, де провів більше двох років. Після повернення жив у Києві. Перша поезія «Дорогому землякові П. А. Грабовському» була надрукована в «Літературно-Науковому Віснику» за 1900-й рік у Львові. А через три роки на творчість талановитого поета звернув увагу Іван Франко і помістив його вірші у збірці «Акорд». Після того вірші Олекси Коваленка друкуються в багатьох українських періодичних виданнях, по обидва боки державного кордону, що розділив тоді навпіл територію України – в Російській імперії та Австро-Угорщині, та навіть у Сполучених Штатах. Коваленка видають: «Українська Хата», «Промінь», «Бджола», «Світ», «Руська Хата» (Львів), «Буковина», «Зоря» (Москва), «Рада» (Київ), «Рідний Край», «Діло», «Руслан», «Свобода» (Америка) та інші. У 1910-1911 рр. виходять відразу три поетичних збірки Олекси Коваленка - «Золотий засів», «Срібні роси», «Спів солов'я». У них увійшли вірші, створені за більш ніж десятирічний період. Кращі твори автора пройняті волелюбними мотивами, співчуттям до народу, ідеєю національного відродження («Народний герой», «Нехай наша доля», «Фантазія», «Не грали нам марші» та ін.) Займається Коваленко і літературними перекладами – перекладає на українську комедію М. Гоголя «Ревізор», поему К. Рилєєва «Войнаровський», статтю Л. Толстого «Невже це так треба?», а також перлину давньоукраїнської поезії – «Слово о полку Ігоревім». Завдяки Коваленку українському читачеві стали відомі вірші німецьких, бельгійських, італійських і англійських поетів. За мотивами віршів зарубіжних класиків Г.Гейне, М. Гартмана, Е. Верхарна, А. Негрі, П.Б. Шеллі та ін. Олекса Коваленко написав цілий ряд своїх творів.

Особисто прославився Олекса Коваленко як талановитий видавець. Як тільки в Росії була знята заборона на українське слово, він засновує видавництво «Ранок», а 1908-го року упорядковує і видає літературно-артистичний альманах «Терновий вінок» та поетичну антологію «Українська муза». «Українська муза» стала вінцем усієї творчої діяльності Олекси Коваленка. Ця велика антологія української поезії мала у собі вибрані твори більшості визначних українських поетів від 1798 року, до неї увійшли твори 134 авторів, а також біографічний і бібліографічний матеріал про них. Крім того видавав Олекса Коваленко і інші альманахи – «Розвага», «Досвітні огні», «З неволі». Деякі вірші цього талановитого поета і видавця поклали на музику українські композитори Кирило Стеценко і Павло Сениця.

Сучасний український літературознавець професор Ф.П. Погребенник так оцінив внесок Коваленка в літературну справу: «Якби Олекса Коваленко - упорядник і редактор «Української музи» - не видав жодної іншої антології, то і тоді він мав би право претендувати на вдячну згадку в історії української літератури, на добру пам'ять шанувальників красного письменства. Потрібно було мати мужнє серце, наповнене великою любов'ю до України, її багатостраждальної підцензурної літератури, щоб взяти на плечі такий нелегкий вантаж: зібрати з усіх країв, з багатьох збірок, періодичних видань, рукописних нарисів поетичні квіти з української творчої ниви, розкрити перед світом її нев'янучу чарівність».

Але ж радянська влада зробила усе можливе, аби ім’я Коваленка навіки забулося на Україні. Нам навіть невідомі ані конкретна дата його смерті, ні місце поховання. Чи може настав уже час відродити Україні вдячну пам’ять по ньому?

Олекса Коваленко – поет, перекладач, видавець.

До змісту